Вірш житомирського письменника Василя Головецького
ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ
У тиху Прощену неділю
З душі образи відпущу
І тих, що душу мені їли,
Перед іконами прощу.
Я поіменно й простодушно
Звернусь до друзів і рідні
І прямо в їхні очі скрушно
Покаюсь: “Вибачте мені!”.
Нехай зникає зловороже,
Хай камінь із душі злетить!
…А за війну – простить не зможу!
Не зможу – й Бог мене простить!
