Подивися в ці очі, кате,
Подивися в них, сучий сину!
Ти прийшов це дитя “визволяти”
І від мами звільнив дитину.
Подивися в них, звіре хижий,
Ти ж залишив дитя без дому.
Воно навіть не має їжі
В напівмертвому місті пустому.
Подивися в ці очі, чуєш?!
Пригадай їх, як будеш здихати.
Ти своєї душі не врятуєш!
Ти за все будеш відповідати!
Ну, а поки – дивись в ці очі!
Стільки болю в цієї дитини…
Хай приходять до тебе щоночі,
Переслідують щохвилини.
Ти не матимеш спокою, вбивце!
І прощення тобі не буде!
Подивися – то ж ти зробив це,
У світах проклянуть тебе люди.
Тебе навіть свої зневажають,
Десь за рогом чи, може, в підвалі
Тебе тихо уб’ють й закопають,
Бо ти – докази знаєш й деталі.
І в обіймах тієї ночі,
Коли будеш ти, звіре, здихати –
Пригадай ці дитячі очі,
Це за них тобі, кате, відплата.
Віолетта Кравченко
