«Операція “Розрита могила”: як піар на кістках Героїв замінив боротьбу з корупцією»
Здавалося б, у країні, яка стікає кров’ю, де кожен день — це боротьба за виживання, а черги за донатами на автівки для ЗСУ розтягуються на місяці, влада мала б займатися чим завгодно, але не ексгумацією історичних діячів. Замість того, щоб наводити лад у тилу, чиновники влаштували справжнє турне європейськими цвинтарями. Мета? Викопати, привезти і помпезно перепоховати.
Акція «Розрита могила» офіційно стартувала. І першими її жертвами стали спокій та пам’ять лідерів ОУН.
Люксембурзький шок: «А чия це ідея? Нашого президента»
Ця історія вибухнула завдяки Наталії Павлик, українці з Люксембурга, яка разом із місцевою організацією «Українка» майже 20 років доглядала за могилою Провідника ОУН Андрія Мельника та його родини. Спокійне, доглянуте місце, безкоштовна оренда землі до 2053 року, традиційне місце зустрічі українців з усього світу. «Маленька Україна» на цвинтарі Bonnevoie.
Але в травні пролунав дзвінок із посольства: «Приходьте, буде ексгумація. Це ідея нашого президента».
«Розчерком пера Буданова з подачі ОУН все знищено, — з гіркотою пише пані Наталія. — Останки Андрія Мельника та Софії Федак зараз їдуть в Україну, де будуть поховані на Мархалівських болотах під Києвом на Національному Меморіальному Військовому кладовищі. А мати Софії Федак буде тут сама тепер лежати та на дірку в землі, де її донька із зятем лежали, дивитися…»
Ніяких заповітів чи побажань від самого Мельника бути перевезеним саме зараз, під час війни, не було. І це ще не кінець маршруту: прах планують тимчасово поховати на військовому цвинтарі, щоб потім, коли (і якщо) збудують міфічний Пантеон, викопати ще раз. Німецький вислів «Ewige Ruhe» (вічний спокій) скасовується указом з Печерських пагорбів.
Від Мельника до Коновальця: конвеєр перепоховань
Апетити чиновників ростуть. Як стало відомо з офіційних джерел, одразу після Андрія Мельника в Україну перепоховають і першого голову ОУН Євгена Коновальця.
Схема та сама. Гучні заяви, пафосні промови, чиновники у строгих костюмах, які приїдуть до Роттердама (де Коновалець спочиває з 1938 року), щоб забрати прах в країну, де щоночі летять ракети, а на Національному кладовищі під Києвом досі тривають скандали з вирубкою лісу та високими ґрунтовими водами.
Як влучно зауважив один люксембуржець, який підтримує Україну: «У вас що, всі питання вже вирішилися, війна закінчилася, ви корупцію подолали, тому все, що залишилося — це ексгумація Мельників?»
Щоби що?
Це питання б’є в набат. Щоби що? Щоб відмити репутацію чиновників, замішаних у корупційних скандалах, прикрившись патріотичним флером? Щоб показати бурхливу діяльність, поки живі Герої на передовій не можуть дочекатися дронів та ротацій?
Пам’ять не вимірюється кілометрами, на які перевезли попіл покійних. Пам’ять — це вчинки тут і зараз.
Героям потрібна шана, а не туристичне турне їхніми останками. Дайте їм спокій. Збережіть живих.
За матеріалами Вікторії Самборської
