23 жовтня пішов із життя Федір Стригун — народний артист України, режисер, педагог і багаторічний керівник львівського театру імені Марії Заньковецької. Йому було 86 років. До 87-го дня народження, який мав відзначити 1 листопада, залишалося лише дев’ять днів. Для одних глядачів він назавжди залишиться запорожцем Андрієм із «Пропалої грамоти», для інших — людиною, яка присвятила українській сцені понад шістдесят років.
Про смерть батька повідомив його син Назар Стригун.
«Його велике серце зупинилося. Останній хранитель українських театральних традицій відійшов у вічність. Корифей… помер».
Запорожець Андрій із «Пропалої грамоти»
Багато українців знають обличчя Федора Стригуна навіть тоді, коли не відразу можуть пригадати його прізвище. У знаменитій стрічці «Пропала грамота» 1972 року він зіграв запорожця Андрія — товариша козака Василя, роль якого виконав Іван Миколайчук.
За сюжетом двоє козаків вирушають із гетьманською грамотою до Петербурга. На них чекають пригоди, дивні зустрічі та випробування. Стрічка Бориса Івченка стала одним із найвідоміших українських фільмів, хоча після створення довго не потрапляла до широкого глядача через радянську цензуру.
Сценарій «Пропалої грамоти» написав Іван Драч. Нещодавно ми розповідали про його 90-річчя, роботу в кіно та фільми, які роками не допускали на екрани.
Крім «Пропалої грамоти», Федір Стригун знімався у фільмах «Запорожець за Дунаєм», «Дударики», «Камінна душа» та інших. Загалом у його творчому доробку понад двадцять кіноробіт.
Хлопець із Черкащини, який став одним із головних режисерів Львова
Федір Стригун народився 1 листопада 1939 року в селі Томашівка на Черкащині. Ще в юності захопився театром і брав участь у самодіяльних виставах.
У 1961 році закінчив акторський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. Спочатку працював у Запорізькому драматичному театрі, а 1965 року прийшов до Львівського театру імені Марії Заньковецької.
Із цим театром пов’язана більша частина його творчого життя. Тут він грав на сцені, ставив вистави, а з 1987 року працював художнім керівником і головним режисером.
Федір Стригун зіграв понад сто театральних ролей. Серед його режисерських робіт — «Гайдамаки», «Маруся Чурай», «Хазяїн», «Гамлет», «Ромео і Джульєтта» та «Мазепа».
Окрема його заслуга — повернення на сцену українських оперет композитора Ярослава Барнича «Гуцулка Ксеня» та «Шаріка».
У 1978 році Федір Стригун отримав Шевченківську премію за виставу «Тил», а 1979 року йому присвоїли звання народного артиста. Він також був академіком Національної академії мистецтв України.
Театр був для нього храмом
Прощальні слова Федорові Стригуну присвятила співачка Галя Тельнюк, учасниця дуету «ТЕЛЬНЮК: Сестри».
«Сцена театру Заньковецької назавжди залишиться Вашою. Бо саме Ви вчили, що театр — це Храм».
У своєму дописі вона згадала його любов до України, вимогливість до мистецтва та вміння говорити правду.
Федір Стригун був і педагогом. Викладав у Львівській консерваторії та Львівському національному університеті імені Івана Франка, передавав досвід молодим акторам і режисерам. Із 1999 року працював професором університетського факультету культури і мистецтв.
Свої співчуття родині та близьким митця висловили Львівський національний університет, Львівська обласна рада, колеги й театральна спільнота.
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
