17 жовтня 2026 року Іванові Драчу виповнилося б 90 років. Він писав вірші, які дивували навіть досвідчених літераторів, створював сценарії фільмів, що радянська влада роками не допускала на екрани, а наприкінці 1980-х став одним із тих, хто повів Україну до незалежності. Та коли згадував власне життя, зізнавався: шкодує, що стільки сил віддав політиці замість літератури.
Іван Драч народився 17 жовтня 1936 року в селі Теліжинці на Київщині. Помер 19 червня 2018 року. За вісім десятиліть свого життя він встиг стати однією з головних постатей українського шістдесятництва, лауреатом Шевченківської премії, Героєм України та першим головою Народного руху України.
Реклама
Іван Драч (1936-2018).
Хлопець із села, який приніс у літературу «Ніж у сонці»
Перший вірш Івана Драча надрукували в районній газеті 1951 року. Майбутньому поетові було лише чотирнадцять років.
Після школи він працював учителем, служив в армії, а згодом вступив до Київського університету імені Тараса Шевченка.
На початку 1960-х у літературі з’явився молодий автор, який зовсім не нагадував звичних радянських поетів. Драч сміливо поєднував несподівані образи, народну мову, філософію та незвичний ритм. У його поезії соняшник міг поводитися як людина, а буденні речі набували космічного масштабу.
Справжнім літературним дебютом стала поема-трагедія «Ніж у сонці», опублікована 1961 року. Уже наступного року вийшла перша збірка «Соняшник».
Видавець і поет Іван Малкович пізніше говорив про появу Драча як про свіжий вітер, що пробуджував цікавість не тільки до української літератури, а й до всього українського.
Реклама
Утім, незвичайна поезія й незалежність поглядів не вписувалися в радянські вимоги. Через політичний тиск Драч мав проблеми з університетом, а можливості друкуватися для нього обмежували.
Фільм, який глядачі чекали 22 роки
Одна з найцікавіших сторінок життя Івана Драча пов’язана з кіно. Він працював на кіностудії імені Олександра Довженка, а його сценарії стали основою кількох знакових українських стрічок.
Серед них — «Камінний хрест» Леоніда Осики, «Пропала грамота» Бориса Івченка та «Криниця для спраглих» Юрія Іллєнка.
Остання стрічка має особливу історію. Її зняли ще 1965 року. Чорно-білий фільм розповідає про старого селянина, який живе серед пісків і чекає своїх дітей. У центрі оповіді — пам’ять, самотність, зв’язок людини з рідною землею.
Радянські цензори визнали картину ідеологічно шкідливою. Фільм поклали на полицю, і широкі глядацькі покази стали можливими лише 1987 року, під час перебудови.
Реклама
Двадцять два роки між створенням і виходом на екрани — така доля спіткала одну з найвідоміших робіт українського поетичного кіно.
Після Чорнобиля написав одну зі своїх найболючіших поем
Ще одна важлива сторінка його творчості — «Чорнобильська мадонна», написана після аварії на Чорнобильській АЕС.
У цій поемі Драч звернувся до трагедії, яка вийшла далеко за межі однієї техногенної катастрофи. Він писав про людську відповідальність, материнське горе та небезпеку, яку несуть байдужість і приховування правди.
Поема побачила світ наприкінці 1980-х, коли українське суспільство дедалі відкритіше говорило про Чорнобиль і злочини радянської системи.
Загалом Іван Драч видав близько двадцяти поетичних збірок. У 1976 році отримав Шевченківську премію за книжку «Корінь і крона», а у 2006-му став Героєм України.
Реклама
Іван Драч. Фото: Ігор Міняйло
Поет, який став першим головою Народного руху
Наприкінці 1980-х Драч дедалі активніше займався громадською діяльністю. 1989 року він став першим головою Народного руху України за перебудову — організації, яка об’єднала людей, що виступали за демократичні зміни та українське національне відродження.
Він очолював Рух у 1989–1992 роках, був народним депутатом України, брав участь у політичному житті вже незалежної держави.
Біографія Драча не була без суперечностей. Замолоду він перебував у Комуністичній партії, а наприкінці 1980-х став одним із лідерів демократичного руху. Його політичні рішення неодноразово викликали гострі дискусії навіть серед колишніх однодумців.
Сам поет із роками дедалі частіше повертався думками до літератури. Про витрачений на політику час він говорив із жалем:
«Я дуже мало досяг. Жалкую, що багато сил, волі, енергії витратив на політичні справи. Вони мало дають поживної людської радості. Якби я більше працював у літературі, вона дала б мені більше радості».
Реклама
Іван Драч з Іваном Миколайчуком. Фото: Юрій Гармаш
«Вірші не потрібні нікому». Поезія Івана Драча
В одному зі своїх віршів Іван Драч ніби сперечається сам із собою про сенс поезії. Починає з твердження, що вірші нікому не потрібні, а вже наступним рядком називає їх найголовнішим.
Іван Драч — «Вірші не потрібні нікому»
Вірші не потрібні нікому
Саме тому вони найголовніше
Душу вкладай у крапку і кому —
Бог ними вічність пише.
Душу вкладай у Слово тверде
Спочатку було — і немає
Вітер гуде Сонце руде
Снопи золоті вергає…
Вірші не потрібні нікому
Та Бог у них душу несе
Мають жагу правічну
Мають снагу незникому
Мають — і все…
Іван Драч помер 19 червня 2018 року в Києві. За його волею поета поховали в рідних Теліжинцях на Київщині — там, де 1936 року почалося його життя.
Портрет Івана Драча. Художник @Володимир Слєпченко
