На Звягельщині серед білого дня зіткнулися мінівен «Citroen» (так званий, “пиріжок”) і гужова підвода. В результаті 50-річний погонич загинув на місці, а троє його пасажирів отримали травми та були доставлені у лікарню. Це сталося 1 листопада поблизу села Колодянки Ярунської громади на автодорозі Васьковичі-Шепетівка, – повідомляє Звягельський районний відділ поліції. Троща сталася близько 15-ї години у ясний сонячний день.
Гужова підвода була розбита вщент, автомобіль розтрощений лише з однієї сторони, тому його водій та четверо пасажирів не постраждали. Кінь, впряжений у підводу, загинув на місці.
“Валентин часто приїздив у Колодянку, де у нього є своя хата”
Як таке могло статися? Журналістка обласної газети “Субота” приїхала до села Колодянка, звідки родом загиблий – Валентин Осіпчук.
– Валентин виріс у нашому селі, – говорить Людмила Войтович – староста Колодянського старостинського округу Ярунської сільради. – Це був дуже добрий, простий і працьовитий чоловік, про якого ніхто не зможе сказати нічого поганого. Мав спеціальність зоотехніка, працював у сільгосппідприємстві, а після того, як воно розпалося, був різноробочим, їздив на заробітки. Мав конячку і підводу, підробляв тим, що допомагав селянам у різних справах, зокрема, коли треба щось підвезти. Не зловживав спиртним, міг випити тільки на свята, але п’яним його ніхто не бачив.
Жителі села розповіли, що Валентин розлучився з першою дружиною, але роки три тому створив нову сім’ю з жінкою Оленою із сусіднього села Кожушки. Останнім часом він жив зі своєю цивільною дружиною у Кожушках разом з її дітьми. Але часто навідувався у Колодянку, де у нього є своя хата, садок та город, за якими він постійно доглядав. І у той роковий день він разом з дружиною та її родичами на гужовій підводі їхав саме сюди, у Колодянку…
“Водій сказав, що не побачив підводи, бо його засліпило сонце”
Журналістка знайшла дружину Валентина – Олену Станьову у лікарні Звягеля. Жінка насилу пересувається після травм, отриманих в аварії. Розмова з нею відбулася біля рентгенівського кабінету лікарні, адже жінка досі проходить різні обстеження.
– У той день ми їхали із села Кожушки до Колодянки, щоб прибрати у будинку Валентина, у садку позрізати сухі дерева, винести сміття, словом, підготувати все до зими, – пояснює жінка. – Справа в тому, що ми планували згодом переїхати туди жити із Кожушок, а мою хату вирішили залишити моєму сину, який зараз воює на фронті. На підводі їхав Валентин, я, моя сестра, її чоловік та мій 12-річний син.
– Ми їхали помаленьку по узбіччі дороги, – продовжує пані Олена. – І тут позаду з’явилась машина, яка на великій швидкості врізалась в нашу підводу. Пам’ятаю лише глухий хлопок, а далі я втратила свідомість. Нас всіх з воза розкидало у різні сторони. Спочатку моя сестра прийшла до тями та допомогла мені піднятися, бо я сама не могла. Я насилу дошкандибала до чоловіка, який лежав і вже не дихав. Він одразу помер від сильного удару. Це була миттєва смерть. Наш віз розбився вщент. Коняка загинула на місці. Ми всі отримали численні травми, крім мого молодшого сина, який залишився неушкоджений. Машина теж була побита, але її пасажири не постраждали. Ці люди – місіонери із села Груд, що на Звягельщині. Водій авто – молодий хлопець, сказав, що його начебто засліпило сонце і тому він не побачив воза. Він підійшов до мого чоловіка, поклав руку йому на голову, другий чоловік – на ноги, і почали разом молитися. А я їм кажу: “Ви вбили мого чоловіка, і тепер ніякі молитви його не повернуть!”
“Ми прожили з Валіком три щасливі роки”
– Одна секунда зруйнувала все моє життя, – плаче пані Олена. – Ми з Валентином прожили разом три роки, які були дуже щасливі. У мене шестеро дітей та онук, і Валентин прийняв і полюбив їх, а вони – його. Мій молодший син називав його батьком. Я працюю у Звягелі на автостанції. Валік мене кожного дня проводжав на роботу та зустрічав, часто купував каву, постійно намагався зробити щось приємне. Він займався домашнім господарством, адже у нас є корова, коняка, свині, кури, а ще допомагав людям у будь-якій роботі, нікому не відмовляв. Ми влітку святкували 50-річний ювілей і його, і мій. Мріяли, планували своє майбутнє, і раптом все перекреслила клята аварія…
Сестра Пані Олени – Людмила розповіла, що Валентин дуже любив дітей, катав їх на підводі, часто посміхався та шуткував, був добродушний і ніколи ні з ким не сварився. Його молодший брат загинув на війні, а старший зараз знаходиться у лавах ЗСУ. А у Олени теж один із синів зараз воює…
В даний момент всі, хто їхав на підводі, проходять діагностику та лікування. У Олени Станьової забій грудної клітини, у її сестри Людмили – перелом шийних хребців та забій тазу, у чоловіка сестри – тріщина тазу та перелом пальців. Але фізичні страждання не йдуть ні в яке порівняння з нестерпним болем в душі від непоправної втрати.
* * *
Нині слідчі Звягельського райвідділу з’ясовують усі причини та обставини події у рамках кримінального провадження, розпочатого за ч. 2 ст. 286 (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами) ККУ.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
