На щиті до рідного Житомира повернувся Захисник України — Максим Нижник. Він загинув 23 січня 2026 року під час виконання бойового завдання на Дніпропетровщині, віддавши життя за свободу та незалежність держави.
Максим народився 11 квітня 1991 року в Житомирі. Його дитинство було позначене ранньою втратою: коли хлопцеві було лише три роки, він разом зі старшим братом залишився без матері. Вихованням синів займався батько, підтримувала тітка й уся родина. Рано подорослішавши, брати навчилися бути опорою одне для одного — справжньою сім’єю в повному сенсі цього слова.
Навчався Максим у загальноосвітній школі №3, нині — ліцеї №3. Професійну освіту здобув у ПТУ №1, де опанував фах маляра, штукатура та лицювальника-плиточника. Він любив рух, спорт і екстрим, разом із братом займався дзюдо. Сміливий, принциповий і рішучий, Максим завжди йшов уперед і не відступав від власних переконань.
Понад десять років чоловік працював на приватному підприємстві в Житомирі — на пресувально-плиточних і тротуарних станках. Колеги й знайомі згадують його як доброзичливу, чуйнісну людину, яка ніколи не відмовляла в допомозі. Він щиро любив природу, тварин, особливо собак і котів, і мав велике, відкрите серце.
У родині Максим був справжньою опорою — турботливим чоловіком і люблячим батьком, для якого сім’я завжди стояла на першому місці.
З початком повномасштабного вторгнення у 2022 році він добровільно став до лав Збройних Сил України, пішовши захищати Батьківщину слідом за старшим братом. Максим мріяв про Перемогу, про кінець війни, про мирне життя, у якому зможе виховувати дітей і бути поруч із рідними.
Побратими згадують його як мужнього воїна та надійного товариша. За хоробрість і відвагу Максим Нижник був нагороджений медалями «Ветеран війни — Учасник бойових дій» та «Захиснику України».
У глибокій скорботі залишилися дружина, діти, брат, рідні, близькі, друзі та бойові побратими.
Світла пам’ять. Вічна слава Герою, який віддав життя за Україну.
