У Бердичеві після звернення відвідувачки міського кладовища розгорнулася суперечка через воду, туалети та сміття. Одні мешканці розповідають, що привозять воду до могил із собою, інші запевняють, що на території є великі резервуари. А директор комунального підприємства нещодавно пояснював стан кладовища на засіданні виконкому.
Почалося все з відеозвернення у Facebook. Любов Івасюк, яка побувала на міському кладовищі, обурилася умовами для відвідувачів. Найбільше її зачепило місце, де люди мають набирати воду.
«Невже немає можливості облаштувати нормальне місце, де можна набрати води, щоб помити руки, пам’ятники, полити квіти», — написала авторка звернення.
Вона також запропонувала зробити цивілізований туалет і накриття, під яким люди могли б перечекати дощ чи сніг.
Вода є, але до неї ще потрібно дійти
У коментарях з’ясувалося, що відвідувачі кладовища по-різному оцінюють ситуацію.
Тата Яна розповіла, що кран із водою є біля будівлі, де виготовляють пам’ятники. Однак, за її словами, звідти незручно нести воду до могил у віддалених секторах. Жінка вважає, що водорозбірні точки варто було б облаштувати ближче до кінця території.
Емілія Рибінська поділилася власним досвідом: воду вона звикла привозити із собою на велосипеді. Водночас жінка засумнівалася у твердженні іншої коментаторки, що раніше вода була й біля військового сектору.
А ось Тетяна Пухальська-Томашевська заперечила скарги на відсутність води. Вона написала, що на кладовищі стоять два великі баки з кранами, якими можуть користуватися відвідувачі.
Анна Кушнірук також згадала про воду біля місць поховання полеглих військових у минулому та зазначила, що багато людей привозять її самостійно.
Саме відстань до води стала одним із головних питань обговорення: для людини з автомобілем і для тієї, яка приходить на кладовище пішки, це різні умови.
Сміття біля могил: мешканці сперечаються, хто винен
Не менше нарікань зібрала тема прибирання.
Любов Івасюк написала, що під час її відвідин сміттєві баки були переповнені, а їхньої кількості бракувало. Подібне зауваження залишила Анжела Пушкарук: за її словами, контейнери важко знайти, а наявні часто заповнені.
Валя Валя розповіла про сміття зовсім поруч із могилою матері. За її словами, протягом літа їй доводилося переносити чужі бур’яни, які залишали біля місця поховання.
Галина Супрун звернула увагу на сміття поблизу брами кладовища. Вона розкритикувала людей, які викидають там відходи.
Анна Кушнірук стала на захист директора кладовища. За її словами, він реагує на проблеми, з якими до нього звертаються. Водночас жінка наголосила, що частину безладу створюють самі відвідувачі: залишають старі вінки, квіти та надгробки у рові неподалік поховань загиблих військових замість того, щоб віднести їх до контейнерів.
Окремо мешканці обговорили туалети. Ірина Ігрушкіна зауважила, що проблема доступних громадських вбиралень існує й у самому місті. Раніше бердичівляни скаржилися на стан громадських туалетів у центрі Бердичева.
Надія Садовська в коментарях згадала про муніципальну службу, яка, на її думку, мала б перевіряти такі місця.
Що відповів директор кладовища
Питання води, туалетів і прибирання порушували й 28 жовтня на засіданні виконавчого комітету Бердичівської міської ради. Як повідомило видання «РІО-Бердичів», членкиня виконкому Євгенія Данилюк передала керівництву підприємства скарги відвідувачів кладовища.
Директор Валерій Пухальський повідомив, що на території встановлено дві ємності для води місткістю по 1000 літрів кожна. Коли вода закінчується, працівники замовляють її поповнення.
За словами керівника, на кладовищі також працюють п’ять вбиралень: дві кам’яні та три дерев’яні.
Щодо прибирання Пухальський пояснив, що сміття вивозять регулярно. Проте у дні, коли відбувається багато поховань, працівники не завжди можуть одночасно займатися благоустроєм. Значну частину часу вони також витрачають на розчищення порослі біля могил, які давно не відвідують родичі.
На кладовищі вже виконували й роботи з благоустрою. За інформацією Бердичівської міської ради, у листопаді 2025 року тут заасфальтували 100 метрів дороги до нових секторів. Роботи коштували близько 600 тисяч гривень.
Але повертаючись до води, Тата Яна у дискусії звернула увагу на обставину, яку не виміряєш місткістю резервуарів:
«Хтось приїжджає, а хтось приходить ногами».
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
