На Марсі є хмара, яка за кілька ранкових годин розтягується на сотні кілометрів, а потім зникає. Її довжина може сягати 1800 кілометрів. Вона складається з водяного льоду й виникає біля велетенського вулкана. Найдивовижніше, що для її утворення, ймовірно, навіть не потрібен пил, без якого зазвичай не обходиться поява хмар.
2 листопада 2026 року NASA опублікувало знімок незвичайної марсіанської хмари як астрономічне фото дня. На ньому видно червонувату поверхню планети, вулкан Арсія та довгий білий шлейф, що простягається від нього далеко на захід.
Знімок зробив європейський космічний апарат Mars Express ще у 2018 році. Проте історія цієї хмари отримала новий поворот: у жовтні 2026-го дослідники запропонували пояснення, яке змушує інакше поглянути на утворення крижаних хмар.
Хмара, яка народжується на світанку
Це явище має назву Arsia Mons Elongated Cloud — видовжена хмара вулкана Арсія. Вона виникає поблизу вулкана заввишки приблизно 20 кілометрів, розташованого неподалік марсіанського екватора.
Хмара з’являється навесні та влітку в південній півкулі Марса. Її життя коротке: вона починає формуватися ще до сходу Сонця, швидко росте, витягується вздовж потоку повітря, а ближче до полудня випаровується.
За спостереженнями Європейського космічного агентства, білий шлейф може розтягуватися до 1800 кілометрів. У певні періоди його довжина збільшується зі швидкістю понад 600 кілометрів на годину.
І це повторюється впродовж кількох місяців марсіанського року.
Чому хмара виникає саме біля вулкана
На перший погляд білий шлейф нагадує дим від виверження. Насправді вулкан Арсія не вивергається. Хмара виникає через те, як гігантська гора змінює рух повітря.
Коли вітер зустрічає схили вулкана, повітряні потоки підіймаються вгору. На великій висоті вони швидко охолоджуються, і водяна пара перетворюється на крижані частинки.
Подібні хмари утворюються й на Землі, коли вітер перетинає гірські хребти. Їх називають орографічними.
Але марсіанська хмара незвичайна своїми розмірами, швидкістю росту та висотою. За даними ESA, вона може формуватися приблизно за 45 кілометрів над поверхнею планети.
Учені припустили, що крига виникає просто з водяної пари
7 жовтня 2026 року Європейське космічне агентство повідомило про нове дослідження хмари, опубліковане в журналі Nature Geoscience.
Зазвичай хмари виникають, коли водяна пара осідає на крихітних частинках пилу, солі чи інших речовин. Саме навколо них починають формуватися краплини води або кристалики льоду.
Проте високо в розрідженій атмосфері Марса таких частинок може бути надто мало. Коли дослідники намагалися відтворити утворення хмари за звичайними правилами, комп’ютерна модель не давала потрібного результату.
Ситуація змінилася, коли до розрахунків додали процес, який називають гомогенним зародженням криги. За таких умов крижані частинки можуть виникати безпосередньо з водяної пари, без пилу як основи для їх утворення.
Нова модель показала, що потужна атмосферна хвиля біля вулкана може підняти вологе повітря на кілька кілометрів лише за лічені хвилини. Температура при цьому здатна впасти приблизно на 30 градусів за 10 хвилин, створюючи умови для швидкого формування криги.
Дослідники вважають, що саме такий механізм може пояснювати появу гігантського білого шлейфа.
Її помітили ще 49 років тому
Перші зображення цієї хмари отримав американський космічний апарат Viking Orbiter 2 у 1977 році. Але тоді дослідники ще не мали повної картини її поведінки.
Значно більше вдалося дізнатися завдяки Mars Express. Європейський апарат спостерігав за хмарою в різні години марсіанського ранку, коли багато інших орбітальних станцій не могли зафіксувати її повністю.
Виявилося, що для дослідження таких явищ важливі не лише потужні камери, а й можливість багато разів фотографувати одну ділянку планети в потрібний час.
Інші космічні апарати також можуть роками збирати інформацію, перш ніж наблизитися до головних наукових цілей. Раніше ми розповідали про місію NASA «Люсі», яка після п’яти років польоту наближається до дослідження троянських астероїдів Юпітера.
Що ще хочуть з’ясувати дослідники
Нове пояснення може бути корисним не лише для дослідження Марса. Воно допоможе вченим краще зрозуміти, за яких умов утворюються крижані хмари в атмосферах інших планет, зокрема Землі та Венери.
Комп’ютерна модель уже відтворює виникнення марсіанської хмари, але деякі її характеристики — зокрема тривалість існування та довжина — ще відрізняються від реальних спостережень. Саме ці деталі дослідники планують вивчати далі.
Хочете більше цікавих новин і корисних матеріалів?
Підписуйтеся на Суботу Онлайн у Telegram або Facebook.
