Сестричка дівчинки, що мала такі ж рани, не вижила
Ветеринар Олександр живе у селі Клавдієво, а працював ветеринаром у клініці у Милі, що була в окупації. Звідти він забрав додому майже усіх своїх пацієнтів. До них доєдналися й інші тварини, яких рятувала колега Катя з сусідніх сіл. Так понад місяць поруч живуть коти, собаки й навіть каракали.
В якийсь момент ветеринари змушені були стати лікарями-хірургами. Дві сестри – 7-річна Настя та 11-річна Ліда – опинилися в селі після того, як машину, в якій вони їхали з батьком, розстріляли росіяни.
У дівчат були численні осколкові поранення.
– Нам сказали, що треба зашити оскольчаті рані. Виявилося, що там стріляні рані голови в однієї та другої дівчинки. Та що молодша, там, на жаль, була травма тотальна… Практично вся ліва півкуля була назовні. Та, що старша, там розмежування тканин голови, вона дуже кричала, – розповідає ветеринарка Катерина.
Ветеринари ставили крапельниці. В хід пішло усе – дівчаткам давали знеболювальні, які в мирний час призначали тваринам.
– Ввели в наркоз, змогли обробити хірургічно рану і далі зашили, поставили дренажі. Далі протинабряклі препарати, – каже Катя.
Ліків було обмаль.
– Там настільки був набряклий головний мозок, треба було робити, щоб зайва рідина виходила з голови, яка набрякає, для того, щоб зберегти життя, – пояснює ветеринар Олександр.
Дитсадок і тоді, і зараз без електрики та опалення. Дівчат зігрівали теплою водою у пластикових пляшках, накривали ковдрами.
– Молодша, на жаль, уночі пішла. Вона не прийшла до тями. Вона приїхала в комі та в комі пішла, – додає чоловік.
Ліда ж прийшла до тями. Ветеринари проклали маршрут для батька, щоб зробити зупинки в Ворзелі та Бучі, де на них чекали лікарі. Чоловік повіз доньку у бік Києва, та згодом до Каті з Сашком дійшли сумні новини.
– Вони ж не доїхали, їх у Бучі по другому колу розстріляли. Ми засмутилися. Плакали пів ночі… Ну як же так, – розказує Сашко.
Ця звістка дійшла сарафанним радіо, адже зв’язку у Клавдієво практично немає навіть зараз. Про те, що російські військові дали драла, Катя і Сашко дізналися, коли ворожий танк заїхав прямо до них на подвір’я.
– Із повороту до нас заїхали танки. Вони зістрибнули з танка і почали кричати, що стаємо в оборону. До нас вони постукали у вікна. Ну, ми лежали і не знали, що робити. Ми впали на підлогу. Гармата дивилася прямо у вікно, – пригадує чоловік.
Поки росіяни витягали танк з подвір’я, порвали три залізні троси. Коли орки таки поїхали, сусіди підрахували, що в колоні було близько 180 одиниць техніки.
Паркан вже відновили. Безпеку забезпечує пес Джаві. Катя і Сашко продовжували доглядати тварин і сусідських курей, опікуватися старенькими сусідами.
Раптом їм повідомили, що Ліда з татом живі. Зараз родина в Італії. Тамтешні лікарі зробили дівчинці кілька операцій.
– Востенє, як я з лікарем говорив, вони не знають, що робити – чи закривати цю рану чи діставати те, що там ще залишилося, – розповідає батько дитини.
Ліда точно йде на поправку. Завдяки усім – зокрема ветеринарам з Клавдієво і лікарям з Ворзеля, Бучі та Києва, які надали дівчинці медичну допомогу.
– Дуже дякуємо, що вони біля нас і днями, і ночами крутилися, і може краще, ніж до своїх дітей ставились. Дякуємо і клавдієвським і ворзельським врачам, і бучанським, – каже батько дитини.