Едуард Мане. «Залізниця». 1873 р. Масло, полотно. Національна галерея мистецтва. Вашингтон. США.
Едуард Мане́, який народився в Парижі в багатій і впливовій буржуазній родині, є одним із головних представників французького живопису.
Його часто асоціюють з імпресіоністами, якими він захоплювався і з якими він товаришував (найтісніше він товаришував з Оскаром Клодом Моне́), та все ж таки художник належить до реалістичної традиції, хоч і схильною до впливу романтизму та модернізму.
Будучи шанувальником французького натуралізму в особі таких письменників, як Флобер і особливо Золя, Мане вважав за краще зображати повсякденне життя і буржуазне середовище, в якому він жив. Він прагнув об’єктивності, показуючи соціальні зміни.
Картина «Залізниця» – це зразок поетики і таланту художника. Сама залізниця на полотні фактично відсутня, оскільки її закриває білий дим локомотива в глибині, за жінкою на першому плані. Маленька дівчинка стоїть спиною до глядача, вхопившись за огорожу, і з цікавістю дивиться на потяг, який проїжджає повз: таким чином залізниця, згадана в назві, залишається в центрі картини, хоча на неї є лише натяк. «Залізниця» – це останній твір Мане, де живописцю позувала його улюблена натурниця, художниця Вікторіна Меран, яка була моделлю для двох найзнаменитіших картин, написаних ним на початку його кар’єри: “Сніданок на траві” і “Олімпія”. На цих полотнах дівчина зображена оголеною, і Мане зазнав критики тогочасного суспільства: його звинувачували в тому, що він хоче спровокувати скандал, щоб домогтися популярності.