«Ми вдома» — це останні слова, які Ніна Долібець отримала від свого сина Бориса. Так військовий повідомив матері, що разом із побратимами дістався позицій. Відтоді вона більше не чула його голосу.
32-річний Борис Долібець із села Булдичів Романівської громади зник безвісти 10 липня 2025 року під час виконання бойового завдання поблизу Олексіївки Волноваського району. Понад рік його мати шукає хоча б найменшу достовірну звістку про сина, розповідає Суспільне Житомир.
Бориса мобілізували 14 квітня 2025 року. Він служив стрільцем у 43-й окремій артилерійській бригаді. Від мобілізації до офіційного повідомлення про зникнення минуло менш як три місяці.
Ніна згадує, що перед розлукою син просив її: «Мамо, тільки не плач». Він хвилювався не за себе, а за те, як мама витримає очікування. Жінка каже, що досі намагається виконувати дану йому обіцянку.
Останній дзвінок був 11 червня
Востаннє Борис зателефонував матері 11 червня 2025 року. Він лише повідомив, що військових кудись везуть і подробиць він не знає.
Мати й син домовилися про умовний сигнал. Якщо Борис не зможе говорити, то надішле коротке повідомлення. Згодом на телефон Ніни прийшли слова «Ми вдома». Для родини це означало, що військовий уже на позиції.
Коростишів — місто, яке не мовчить: матері їдуть до Києва шукати своїх дітей
10 липня матері вручили офіційне сповіщення: її син зник безвісти під час бойового завдання. Відтоді жінка щотижня телефонує на гарячу лінію військової частини. Відповідь залишається незмінною — нової інформації немає.
Шукає обличчя сина на чужих відео
Не отримуючи новин офіційними каналами, Ніна почала перевіряти спеціалізовані групи, Telegram-канали, TikTok та інші сторінки, де публікують фотографії й відео військовополонених.
На одному з нечітких зображень вона побачила чоловіка, якого вважає своїм сином. Офіційного підтвердження, що на фотографії саме Борис, немає. Проте для матері ця знахідка стала ще однією причиною не припиняти пошуки.
Ніна припускає, що син може перебувати в полоні, бути пораненим або не мати можливості повідомити про себе. Це сподівання матері, а не підтверджена інформація про місцеперебування військового.
Схожу невідомість переживають й інші родини області. Раніше «Субота Онлайн» розповідала про сім’ю з Олевська, яка шукає зниклого воїна Петра Юркова.
Мати продовжує чекати на звичний дзвінок
До служби Борис телефонував матері дорогою на роботу та після повернення додому. Запитував, як вона почувається і як минув її день. Тепер Ніна постійно тримає телефон поруч і продовжує чекати, що одного разу на екрані знову з’явиться ім’я сина.
«Я знаю, що він живий», — повторює жінка. Поки немає достовірної інформації про долю Бориса, вона не дозволяє собі зупинитися та продовжує кликати сина додому.
Історії родин, які чекають на своїх захисників, мають бути почуті.
Підписуйтеся на Telegram-канал Субота Онлайн або стежте за нами у Facebook.
