До кіно в її житті було небо. Людмила Алфімова літала на Як-18, робила «мертву петлю» і «бочку» та мріяла про військову авіацію. 4 вересня актрисі, яку пам’ятають як Софію з «Весілля в Малинівці» та черницю Меронію з «За двома зайцями», виповнилося б 91 рік.
Людмила Алфімова народилася 4 вересня 1935 року в Харкові. Актриса померла 22 лютого 2024 року в селі Печера на Вінниччині, на 89-му році життя.
У 11 років — мотоцикл, потім Як-18
Любов до техніки почалася ще раніше за літаки. Алфімова згадувала, як в 11 років самотужки завела старий трофейний мотоцикл і поїхала вулицею. Зупинити його не вміла — каталася, доки не закінчився бензин.
Після школи вона навчалася у Харківському аероклубі. Літала на Як-18, опановувала вищий пілотаж і хотіла стати саме військовою льотчицею. Але дівчат до такого навчання тоді не брали. Так замість льотного училища з’явився Харківський театральний інститут.
І там усе теж могло закінчитися, не почавшись. В інтерв’ю «Голосу України» Алфімова згадувала, що конкурс сягав приблизно 50 людей на місце. Після іспитів вона вже прийшла забирати документи, але викладачі переконали залишитися — помітили її акторські здібності.
У кіно Алфімова почала зніматися 1958 року. Згодом працювала у Київському театрі юного глядача та на кіностудії імені Олександра Довженка. До «Весілля в Малинівці» вона вже мала близько десяти кіноробіт, зокрема зіграла черницю Меронію у «За двома зайцями».
Софією стала майже випадково
Роль, після якої Алфімову почали впізнавати на вулиці, могла дістатися іншій актрисі. На Софію у «Весіллі в Малинівці» чекали артистку з Ленінграда, але та захворіла й не приїхала на зйомки. Балетмейстерка Галина Шаховська запропонувала спробувати Алфімову. Відзняті проби затвердили — так вона стала Софією.
А через кілька років ця роль несподівано втрутилася і в особисте життя актриси. Іван Кальницький, який очолював господарство на Вінниччині, побачив «Весілля в Малинівці» ще до знайомства з Алфімовою. Софія йому так сподобалася, що фільм він передивлявся знову.
Особисто вони зустрілися 1973 року під час зйомок «Прощавайте, фараони!» у селі Петрашівка. Але разом змогли бути лише через 20 років. У 1993-му Алфімова переїхала до Івана Кальницького в Печеру й столичне акторське життя поступово змінила на сільське.
За спогадами самої актриси, свого часу Георгій Товстоногов пропонував їй перейти до ленінградського Великого драматичного театру. Вона відмовилася.
У Печері Алфімова не перетворилася на «колишню кінозірку», яка живе лише спогадами. Вона водила автомобіль, господарювала і чудово готувала. На одному з фестивалів борщу на Вінниччині змагалися 36 варіантів цієї страви — найсмачнішим визнали борщ Людмили Алфімової.
Її сільському життю присвятили й окреме кіно. За каталогом Державного агентства України з питань кіно, у 2012 році режисер Костянтин Крайній зняв 28-хвилинний документальний фільм «Як у село приїхало кіно».
За свою кар’єру Людмила Алфімова знялася у понад 40 фільмах та озвучила близько 170 стрічок. У 2020 році, саме в день 85-річчя, їй вручили орден княгині Ольги III ступеня. Тоді актриса сказала про себе дуже просто: «Вважаю, що я прожила красиве життя».
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
