Кирило, Микита та Валерія — єдині діти на все село Нові Серби Ємільчинської громади. Нині тут залишилося 35 жителів, переважно старшого віку. У селі немає магазину, медпункту та регулярного автобусного сполучення.
Про життя Нових Сербів розповіло Суспільне Житомир у проєкті «Забуті». Героями нового випуску стали троє підлітків, які ростуть серед порожніх будинків і майже без однолітків поруч.
Троє дітей на все село
Найстаршому, Кирилу Колобчуку, 16 років. Він навчається в 11-му класі у селі Середи — приблизно за дев’ять кілометрів від дому. Хлопець цікавиться технікою, хоче навчатися на механіка у Житомирі та мріє колись відкрити власну станцію техобслуговування.
Його брату Микиті — 15. Він навчається у 10-му класі Ємільчинського ліцею, який розташований приблизно за 14 кілометрів від Нових Сербів. Удома допомагає по господарству й працює в полі, а в майбутньому хоче стати лікарем.
12-річна Валерія Шостак навчається у сьомому класі. Останні два роки дівчина захоплюється випічкою: пече коржики, піцу, торти та бісквіти. Серед можливих професій уже називає кондитера.
Усі троє відчувають нестачу спілкування з ровесниками. «Крім нас, дітей у селі немає», — так описує ситуацію Кирило.
До школи — автобусом, до магазину — в інше село
Регулярного громадського транспорту між Новими Сербами та іншими населеними пунктами немає. Дітей на навчання возить шкільний автобус.
Найближчий магазин розташований у селі Серби — приблизно за чотири кілометри. Раз на тиждень, щочетверга, у Нові Серби приїжджає автолавка з продуктами.
Немає тут і медпункту. Дідусь дітей Сергій Омельченко згадує, що раніше у селі працювали невелика лікарня та ФАП, однак тепер будівля колишнього медичного пункту стоїть занедбаною.
Схожа ситуація склалася і в іншому селі цієї ж Ємільчинської громади. Нещодавно «Субота Онлайн» розповідала про Брідок, де залишилося лише шестеро жителів, немає магазину та регулярного автобусного сполучення.
Уже 14 років дітей виховують бабуся й дідусь
Кирило, Микита та Валерія живуть із бабусею Надією Шостак і дідусем Сергієм Омельченком. Подружжя опікується онуками вже 14 років.
За словами Надії, батьків дітей свого часу позбавили батьківських прав. Батько Кирила, Микити та Валерії згодом загинув на війні.
Онуки допомагають старшим із господарством. Хлопці вміють рубати дрова, косити й працювати із землею, Валерія допомагає вдома та готує.
Попри відсутність звичних для багатьох сіл послуг, дідусь залишати Нові Серби не хоче. Тут, каже чоловік, гарна природа і тиша. Для старшого покоління це дім, із яким пов’язане все життя.
Діти своє майбутнє вже пов’язують із містом
Погляди трьох підлітків на майбутнє інші. Кирило планує здобути професію механіка, Микита хоче вчитися на лікаря, Валерія думає про професію кондитера. Усі вони говорять про навчання і життя за межами Нових Сербів.
Їхня бабуся також не наполягає, щоб онуки залишалися в селі. Навпаки — хоче, щоб вони здобули професії, знайшли роботу і будували власне життя там, де матимуть більше можливостей.
Так в одному селі поруч існують два різні погляди на майбутнє. Старші тримаються за землю і дім, у якому прожили десятиліття. А троє єдиних дітей Нових Сербів уже дивляться у бік міста.
Хочете читати більше пояснювальних матеріалів про світ, людей, віру, науку та суспільство?
Підписуйтеся на Telegram-канал Субота Онлайн або стежте за нами у Facebook. Обираємо теми, які справді змушують замислитися.
