4 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання в Донецькій області загинув командир взводу безпілотних авіаційних комплексів 32-ї окремої механізованої бригади, молодший лейтенант Сергій Куник. Йому було всього 38 років.
Сергій, для всіх, хто його знав, залишиться воїном світла. Для побратимів, з якими він пліч-о-пліч боровся з ворогами, він завжди буде «Промінем», — позивний, який він обрав сам. Сергій був людиною багатогранної особистості: до повномасштабного вторгнення працював інженером, займався фермерством, і все це було до того, як він вирішив віддати себе повністю армії.
У 403-му окремому стрілецькому батальйоні Сергій починав як зв’язківець, але після того, як зустрів команду Victory Drones, яка навчала застосуванню новітніх технологій на полі бою, він вирішив стати пілотом безпілотних літальних апаратів. Власним коштом придбав дрон DJI Mini 2 і наполіг на створенні в батальйоні окремого підрозділу аерозвідки, що стало основою його подальшої служби.
Промінь був природженим керівником, добрим, справедливим, але завжди строгим у потрібні моменти. Він мав величезний потенціал і був досвідченим фахівцем у багатьох сферах. Одним із важливих критеріїв підбору особового складу було наявність вищої освіти, оскільки, за словами Сергія, «людина в житті до чогось прагнула».
З командою він захищав Куп’янськ, Суми, Торецьк, Покровськ, де активно використовували дрони для знищення окупантів. Особливо важливим був епізод під час Куп’янської кампанії, коли за його увагою вдалося помітити високу активність ворога, що призвело до знищення російського генерала та багатьох інших командирів.
Сергій був нагороджений Медаллю «Захисник України» та Нагрудним знаком командувача об’єднаних сил Збройних Сил України «За службу і звитягу» ІІІ ступеня. Однак його найважливішою спадщиною є пам’ять у серцях рідних і побратимів, бажання продовжувати його справу.
Незважаючи на всі труднощі війни, Сергій мріяв про мир для своїх дітей, сподіваючись, що вони не зазнають того жаху, який він пережив. Він завжди говорив: «Маю надію, що наші діти не бачитимуть жаху війни. Ми, батьки, зробимо все, аби вони жили під мирним небом».
Прощання з Героєм відбудеться 10 лютого: о 9:30 в селі Троянів Житомирського району пройде прощання «живим коридором», а в Михайлівському соборі Житомира — о 13:00. Чин поховання розпочнеться о 14:00 на Корбутівському кладовищі.
Легкої дороги тобі на небо, Герою. Ти завжди залишишся у наших серцях.
