Понад двадцять років працює медичною сестрою в гематологічному відділенні Житомирської обласної клінічної лікарні імені О.Ф. Гербачевського Ольга Мазуркевич. Медикиня розповіла кореспондентам Суспільного, що для неї робота — це друга домівка, адже більшість часу вона проводить в лікарні з колегами і пацієнтами. Ольга сама виховує шістнадцятирічного сина Івана. Її чоловік Ярослав Мазуркевич — військовослужбовець ЗСУ — загинув внаслідок поранення, отриманого на передовій.
Ольга Мазуркевич понад двадцять років працює в гематологічному відділенні Житомирської обласної лікарні. Тут проходила практику, коли була студенткою, і сюди ж повернулась у 2004 році після завершення навчання в Житомирському медичному фаховому коледжі. Ольга розповіла, що стати медичною сестрою мріяла з дитинства і про свій вибір жодного разу не пожалкувала.
“Чому я прийшла в медицину? А іншої думки в мене й не було. Напевно, я з цим народилася. З дитинства мріяла лікувати дітей. Хоча склалося трохи інакше, але це однозначно мала бути медицина. І саме я лікувала ляльок та прикладала подорожник до розбитих колін”, — розповіла Ольга.
Гематологічне відділення, де працює Ольга, займається лікуванням захворювань крові. У 2025 році його об’єднали з відділенням хіміотерапії, розповіла медикиня.
“Ми працюємо з онкохворими людьми. Робота важка фізично, але ще важче морально. Ми не тільки займаємося лікуванням пацієнтів, ми намагаємося показати їм, що вони не одні зі своєю хворобою, ми — поряд”, — сказала Ольга Мазуркевич.
Ольга Мазуркевич додала, що від вигорання рятує спілкування з пацієнтами та колегами і почуття гумору.
“Ми часто говоримо, що якби не наше почуття гумору, то ми б тут просто не витримали. Жартуємо між собою, а інколи намагаємося трохи розворушити й пацієнтів”, — сказала старша медичка медсестра.
Ольга зауважила, що колектив із 35 людей для неї став другою родиною. Разом із колегами вона постійно здобуває нові знання у сфері медицини. Жінка говорить, що на роботі проводить більше часу, ніж удома із сином.
“Це мій син Іван. На цьому фото він ще маленький хлопчик, а зараз уже підліток — йому 16 років. Дивлюся на ці орхідеї й захоплююся ними. Син подарував їх мені на День матері. Сказав: “Мамо, ти так багато часу проводиш на роботі, то візьми їх із собою. Хочу, щоб вони нагадували тобі про мене”, — розповіла Ольга Мазуркевич.
Сина жінка виховує сама. Ярослав Мазуркевич, чоловік Ольги, загинув на початку повномасштабного вторгнення внаслідок отриманого поранення.
“Пам’ятаю перший день війни — це був останній раз, коли я бачила свого чоловіка. За викликом він пішов у військкомат, мене завіз на роботу, а сина ми відправили до бабусі в село. Через три тижні після початку війни він загинув: 20 березня отримав поранення, а 22-го — помер”, — поділилася Ольга.
За словами Ольги, коли в житті стає складно, вона згадує слова чоловіка, які він сказав їй уві сні.
“Нічого не бійся, ти не одна. Я так розумію, що він десь там, оберігає нас, від чогось захищає, від чогось відводить”, — сказала медикиня.
Жінка розповіла, що навчилась оздоровлювати свою душу і тіло через спілкування з природою. За словами медсестри, відповідальність за сина та за колектив мотивують її жити з надією, що все буде добре.
“У мене немає іншого виходу, як брати цю енергію навіть із дрібниць. Я маю бути сильною. У мене є син, якому я повинна бути взірцем і якого маю поставити на ноги. У мене є колектив. Мені, можливо, дуже важко — і це справді так, але я намагаюся цього не показувати. Те, що в мене на душі, — це одне, а бути в настрої, в ресурсі — це інше. Я поставила собі за мету: здаватися я не маю права і не здамся”, — розповіла Ольга Мазуркевич.
