Степан Бандера, ідеолог українського націоналістичного руху, залишається об’єктом багатьох дискусій та суперечок. Його постать стала нічним кошмаром для багатьох ворогів України, які утримуються від згадування його ім’я дотепер. Навіть у часи Радянського Союзу робилися спроби демонізувати цього патріота.
Ідеологія та політична діяльність Бандери визначалися прагненням до незалежності України та боротьбою за її суверенітет. Його вплив на розвиток українства важко переоцінити, а його ім’я стало символом сил української нації.
Про життя і діяльність Бандери можна знайти інформацію в підручниках історії та переглянути біографічні фільми. Однак, на жаль, дуже мало відомо про його особисті переживання та емоції, оскільки цей аспект його життя залишається малодокументованим.
Вважається, що в житті Степана Бандери було троє жінок, утім шлюб він взяв лише з однією з них – Ярославою Опарівською.
Ярослава Опарівська була освіченою жінкою з проукраїнськими поглядами. Зростала вона на Східній Лемківщині у місті Сянок. Після закінчення жіночої гімназії імені Емілії Плятер у Сяноку вона вступила до Львівської політехніки на факультет агрономії. Зазначається, що вона закінчила гімназію в 1936 році.
Цікаво, що попри географічну близькість їхніх рідних місць, Ярославі та Степану Бандері довелося познайомитися в Кракові. Зазначені обставини можуть свідчити про те, що їхнє знайомство відбулося поза звичайними умовами регіону, можливо, за межами того часу та середовища, де вони виростали.
У 1940 році в польському місті Степан Бандера організував з’їзд активістів Організації Українських Націоналістів (ОУН), і саме там він узяв участь у весільному обряді, одружившись з Ярославою Опарівською в церкві Воздвиження Хреста Господнього.
Після весільного обряду Степан Бандера та Ярослава провели кілька тижнів у весільній подорожі, а також ховалися від переслідувань радянських шпигунів. Цей період відзначився призупиненням політичної діяльності націоналіста.
Життя Ярослави Опарівської з чоловіком було складним – воно складалося з підпільної діяльності, переслідувань, страху за себе і коханого, еміграції та очікування його з вʼязниці.
Через два роки після їхнього весілля, коли Ярослава народила їхню першу дочку Наталю, Степана Бандеру заарештували німці, і його ув’язнили в концтаборі “Заксенгаузен”.
Ярослава Бандера підозрювала, що задля впливу на її чоловіка, вороги можуть переслідувати його кохану з дочкою, тому втекла та заховалася в будинку своєї мами.
У страху та очікуванні минули майже чотири роки, поки українця не відпустили. Наступний період життя сім’я провела у Німеччині. У Мюнхені народилося ще двоє їхніх дітей – Андрій і Леся. Вони зростали, вважаючи, що батько – журналіст на імʼя Штефан Попель.
Відносно спокійне життя подружжя тривало до вбивства Степана Бандери в 1959 році. Тоді Ярослава з дітьми змушена була емігрувати до Торонто, де й дожила віку.
До Ярослави український націоналіст мав романтичні почуття до Юлії Якимович та Анни Чемеринської. Про стосунки з першою та причину їхнього розриву нічого не відомо. Можливо, саме така ретельна конспірація дозволила дівчині вижити.
Чемеринська ж залицяння Бандери ігнорувала, адже покохала іншого активіста ОУН – Ярослава Барановського, який пізніше був убитий.
