Про незвичайні здібності щурів повідомляла повітова газета «Радомыслянинъ» №20,1913 року; «Щуриний банк. Наприкінці вулиці Русанівської одна татарка помітила щура, що біг по двору, в зубах якого знаходилася 3-х карбованцева кредитка. Пацюк зник у норі дерев’яного зрубу хати. Татарка повідомила про це свого чоловіка, який розкопав нору та виявив у ній справжній щуриний банк, у якому виявилося більш ніж на 500 карбованців державних кредитних асигнацій. Забравши гроші, татарин виїхав із Радомисля зі своєю родиною. Звідки щурі носили гроші у своє підпілля – невідомо».
В місті на початку ХХ ст. поселилась невелика община татар. Звідки вони взялися і де подівалися достеменно не відомо. В наш час відрізок вулиці знаходиться після колишньої меблевої фабрики. По сьогоднішній день, жителі, які мешкають в тому районі місцеві по-вуличному називають «башкірами».
Олександр Пирогов
м. Радомишль
