Гарячі новини
1 коментар

Іларіонівська церква в Житомирі дійсно була? Або це черговий міф?

Читаю уважно сторінку 120 книги Г.П. Мокрицкого «Вулиці  Житомира»,2007 р. План ділянки міста 1861 року, де є пояснення,завірені підписом інженера Григорія Милова:

«Существующіе постройки:

  1. Временный деревянный Кафедральный соборъ;

2.Деревянный Домъ для церковнослужителей;

3.Деревянный Домъ для церковнослужителей, назначаемый в службу;

Предполагаемые постройки:

А.Временная деревянная Церковь сърызницами для совершения ранних Богослужений;

В.Деревянный Домъ для церковнослужителей».

Відкриваю 11 сторінку книги диякона І.Кучерука «Свято-Преображенський кафедральний собор: історія та святині» і читаю його версію: «Церква блгв Олександра Невського, збудована у 1854 р.М.П.Синельниковим як тимчасовий собор. Спочатку деревьяна,потім обкладена цеглою. У 1874-1904 рр. – військовий собор, у 1904-1921 рр. – єдиновірський собор сщмч. Ігнатія Богоносця, у 1922-1927 рр. – церква Свято-Миколаївського братства.Знесена у 1927 р.»

У листуванні 2013 року з дияконом І.Кучеруком він відверто написав: «Це вигадка Г.Мокріцкого». (дивись скріншот).

Звернімося до книги «Історико-статистичний опис церков і приходів Волинської єпархії». – Почаїв, 1888 – 1903, Том 1-5Миколи Івановича Теодоровича – церковного та громадського діяча, історика-краєзнавця Волині кінця XIX століття (зокрема церковної Волині); Він належав до волинських краєзнавців II половини XIX ст., які гуртувалися в м. Кременці навколо Волинської духовної семінарії, Волинського історико-статистичного комітету, газети «Волинські єпархіальні відомості».

Раніше на цьому місці стояла Іларіонівська церква?

За кількістю цитат і посилань на п’ятитомник Теодоровича (як і «запозичень» без посилань на джерело) на першому місці у волинезнавчій літературі. Книга видана в 1888 році. Він жив у той час, був викладачем Волинської духовної семінарії і ніяким чином не зміг описати в Житомирі Іларіонівську церкву… З 1861 року по 1888 рік вона«випарувалася» … А Г.П.Мокрицький через 120 років все-таки «відкрив» її. Це посилання на історичні джерела. А зараз кілька думок від себе. На проекті детального планування інженер Г.Милов пише про існуючий тимчасовий дерев’яний кафедральний собор (під № 1) на перетині Соборної площі та Соборної вулиці. Навіщо треба було його називати Іларіонівською церквою – одному Богу відомо. Будемо міркувати від протилежного – погодимося з Г.Мокрицким, і це Іларіонівська церква, 1861 рік. Отже повинен бути і тимчасовий кафедральний собор. По ідеї на плані праворуч, інженер Г.Милов, мабуть, забув це зафіксувати. Що ми маємо? Два тимчасових кафедральних собори. Чи не забагато для губернського міста з населенням 40 564 жителі. Виникає резонне питання: кому вірити? Я вірю Г.Милову і М.Теодоровичу, адже вони жили в той час. Тому вважаю, що Іларіонівська церква – це фальсифікація. Хотілося б почути думки наших краєзнавців. Хто правий?

Автор: Анатолій Магаз

Схожі матеріали

1 коментар. Leave new

  • Петро Мартинчук
    Ср, 16 Вер 2020 18:49:26 +0300 18:49

    Якщо придивитись до плану будинку, де зараз Імперіал, то в принципі, центральний зал нагадував церковне приміщення до перебудови, і ремонту, коли там ще будувався завод. Можливо, там була церква семінарії, мав бічні арочні вікна, останній поверх мав вигляд основи купола, арка на 1 му поверсі над приміщенням вівтаря, через який був потім вихід на вул. Котовського в часи заводу. В залі були сходи на поверхи, але вони там виглядали не зовсім доречними…А це місце 2 на плані інженера Милова. На фото, якраз, і видно залишки тих арочних вікон.

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

Залишити коментар Facebook