Політика

Як обирали керівників Житомирської облради

Минув місяць від часу проведення виборів до місцевих рад. І ось тепер, 27 листопада 2020-го року, нарешті відбулася установча сесія Житомирської обласної ради 8-го скликання.  Нарешті, бо, наприклад,  у 2015-му році для того, щоб зібрати аналогічну установчу сесію Житомирської обласної ради,  виборчій комісії знадобилося лише 15 днів. При цьому ситуація була куди спокійнішою, аніж та, що тепер.

  Але, все ж таки, сесія зібралася. 62 депутати із 64-х обраних зранку 27 листопада реєструвалися, проводили консультації, наради та зустрічі, щоб висловити  своє ставлення до запропонованих для обрання керівників обласної ради. Обирати цього дня мали голову обласної ради та двох його заступників. Очікувалося, що у ході процесу голосування можливі будь-які сенсаційні  варіанти розвитку подій. Але загалом цього не сталося. Якраз навпаки, повною несподіванкою стало те, що вибори усіх трьох керівників обласної ради відбулися і пройшли у обстановці ледьне повного «одобрямсу». Якщо зважити на те, що консультації та перемовини між представниками різних партій проходили упродовж трьох тижнів, то можна сміливо стверджувати, що робота мала певний ефект. Ситуацію було узгоджено настільки детально і  пунктуально, що пропозиції щодо кандидатів пролунали  в однаковому варіанті – на безальтернативній основі. Тобто, голову та заступників Житомирської обласної ради депутати обирали із одного запропонованого кандидата.

   Першим на черзі стояло питання про обрання голови  Житомирської облради. Єдиним і отже – безальтернативним кандидатом, був Володимир Федоренко, який очолював виборчий список кандидатів від «Слуги народу». Із 62-х, присутніх на сесії депутатів Житомирської облради,  Володимира Ілліча підтримали 53 депутати. Вісім депутатів, які були присутніми на сесії, не голосували зовсім, а один висловився «проти».

Звісно, Володимир Федоренко впевнено переміг і зовсім швидко, вже за його пропозицією, як голови обласної ради, депутати обирали першого заступника голови.

Знову ж таки, окрім запропонованого Олега Дзюбенка від партії «Наш край», інших пропозицій із  депутатського середовища не надійшло. Процес голосування по суті  було здубльовано, або ж повторено. Знову ж таки, ті ж самі 53 голоси «за» Олега Дзюбенка свідчили, що домовленості, яких шукали і досягали аж три тижні, все ж таки зробили свою справу.

Тобто, сенсацій взагалі бути не могло, але ж вона таки сталася. На посаду заступника голови Житомирської обласної ради було запропоновано кандидатуру Володимира Ширми. Цей варіант у ході перемовин та консультацій напередодні сесії неодноразово «спливав», але  після обговорення та узгодження постать В.В.Ширма із  переліку претендентів на посаду заступника голови обласної ради завжди щезала.

Але сьогодні, можливо для багатьох у залі трохи зненацька, кандидатура Володимира Ширми все ж таки була поставлена на голосування.  Як не дивно, Володимир Ширма отримав підтримку аж 48-ми депутатів Житомирської облради і  став заступником голови Житомирської обласної ради.  Хто б і як не оцінював подібний результат, однак здивуватися було із чого. Адже  лише пять років тому Володимир Ширма був обраний спочатку першим заступником, а згодом і головою Житомирської обласної ради від Блоку Петра Порошенка «Солідарність». Потім, коли  ера Порошенка і його «бепепешної»  свити  завершилась появою «зеленої команди», Володимир Ширма і компанія спритно  залишили «Солідарність» і створити  невиразну групу «За рідну Житомирщину». Однак всім було зрозуміло, що «порошенківське» минуле не дозволить Володимиру Ширмі знову стрибнути до складу депутатського  загалу Житомирської обласної ради. Але Ширма думав інакше. Влітку, коли надходила пора початку виборів до місцевих рад, Володимир Ширма, як то кажуть, миттєво зорієнтувався, а якщо говорити мовою політиків – тепер вже колишній голова Житомирської облради на ходу «перевзувся»  і вступив до партії «Пропозиція». І що б ви думали? А таки спрацювало! Таки потрапив Володимир Васильович Ширма вдруге підряд  до складу новообраної Житомирської обласної ради. А  сьогодні, під час першої установчої сесії сталося взагалі незрозуміле – Ширму обрали заступником голови Житомирської облради.

    І все це – на фоні розмов про оновлення влади, про появу у ній  нових облич, про рішучу боротьбу із корупцією. Із порушеннями, які у часи попереднього скликання Житомирської облради мали системний характер. Але сьогодні, під час установчої сесії восьмого скликання про це чомусь ніхто не сказав ані слова. Взагалі, програмні промови  новообраного голови обласної ради  Володимира Федоренка,  так само, як і його першого заступника  Олега Дзюбенка були короткими і зводились до декларацій  під гаслом «Успішну Житомирщину – будуємо разом!» Жодних оцінок, жодних критичних зауважень щодо ситуації  на Житомирщині у ході установчої сесії так і не прозвучало.

Звісно, провладна більшість, куди відтепер входять «Слуги народу», «Наш край», «Пропозиція», «Батьківщина» та «Сила і честь», про труднощі нинішнього життя говорити не буде, бо тоді доведеться відповідати на незручні запитання. Але  де ж тоді опозиція? Чому «Європейська солідарність», так само, як і Опозиційна платформа «За життя!», як партія «За майбутнє!» упродовж сесії ні разу не виступили, не задали кандидатам на керівні посади ні ЄДИНОГО запитання про  те, що ж його робити далі: як бути у лікарнях, як виживати малому та середньому бізнесу, як оживити хоча б ті жалюгідні залишки і острівці економіки Житомирщини.

До речі, на таке  запитання могли б хоча б спробувати відповісти народні депутати  України Сергій Кузьміних, Ігор Герасименко, Тетяна Грищенко,  які висадились на сесію Житомирської обласної ради могутнім десантом. Але почути хоча б напутнє слово від  парламентарів у сесійному залі Житомирської облради 27 листопада так і не вдалося. Лише архієрей Православної церкви України архієпископ Паїсій, який отримав слово під «завісу» сесії, нагадав депутатам Житомирської обласної ради про той кризовий час, коли люди владі не довіряють, а нерідко –  її відверто зневажають. Тому головне і негайне завдання для новообраного парламенту Житомирщини полягає у поверненні довіри до влади, до держави, до країни. І таку роботу слід розпочинати негайно. Аби не було запізно.

Сидір Ковпак

Схожі матеріали