Розмови про можливі вибори в Україні дедалі частіше з’являються в публічному просторі. Очевидно, що у воєнних умовах традиційна модель голосування може зазнати змін. Досвід інших країн показує: вибори у світі давно адаптуються до безпеки, мобільності та дисципліни виборців, – розповідаєКоротко.про
Обов’язкове голосування і штрафи
У Чилі та Австралії участь у виборах є обов’язковою. За неявку без поважної причини передбачені штрафи — від символічних сум до кількох мінімальних зарплат. Така система забезпечує стабільно високу явку.
Голосування без кордонів — або з кордонами
У Грузії громадян, які перебувають за кордоном, позбавили права голосу на загальнонаціональних виборах. Влада пояснює це ризиками зовнішнього впливу. Натомість у США активно використовують голосування поштою — саме через це підрахунок результатів може тривати кілька днів.
Мобільні та нестандартні дільниці
У Мексиці виборчі дільниці можуть працювати в автобусах або просто на вулицях — щоб охопити віддалені регіони. А на Філіппінах дільниці відкриті до пізнього вечора, з пріоритетом для літніх людей і вагітних.
Технології і контроль
Південна Корея та Індія використовують електронне голосування, біометрію та автоматизований підрахунок. В Індії це дозволяє організувати вибори для понад 900 мільйонів виборців.
Коли вибори — формальність
У Китаї вибори на національному рівні фактично неконкурентні, адже всі кандидати проходять попереднє схвалення владою.
І ще трохи нюансів
Великобританія: право голосувати на загальнонаціональних виборах мають лише британські громадяни, громадяни країн Співдружності (якщо вони мешкають у Великій Британії), а також громадяни Ірландії.
Туреччина: військовослужбовці не можуть брати участь у виборах під час служби.
Німеччина: під час місцевих виборів громадяни інших країн, які проживають у Німеччині, можуть голосувати, якщо вони мають довгостроковий дозвіл на проживання.
Бразилія: голосування є обов’язковим для громадян від 18 до 70 років. Особи, які не голосують без поважних причин, можуть бути оштрафовані.
Іспанія: для участі в голосуванні до центральних органів влади необхідно мати іспанське громадянство. Проте й громадяни країн, які входять до Європейського Союзу, можуть голосувати на місцевих виборах.
Навіщо громадянам обмежували право вибору?
На сьогодні жодна держава офіційно не обмежує виборче право за статусом трудящого чи віком. В історії були приклади зворотного: наприклад, в СРСР з 1918 до 1936 року не мали права голосу “нетрудові елементи”, підприємці, священнослужителі, колишні дворяни – і це було закріплено в Конституції РРФСР 1918 р.
Щодо голосування «тільки платників податків», то в сучасному світі цього немає, а в історії також були випадки. У Великій Британії до XIX століття голосували лише власники нерухомості, тобто лише ті, хто сплачував податки. У той же час у ряді штатів право голосу мали лише білі чоловіки – власники землі. Тут і народилося гасло No taxation without representation (“Немає податків без представництва”).
Також ніде немає і верхньої вікової межі для голосування. У різних країнах (Бразилія тощо) участь у виборах до 70 років є обов’язковою, а після цього віку – добровільною.
Світовий досвід показує: універсальної моделі виборів не існує, але гнучкість і адаптація — ключові для демократії в кризових умовах.
