У 1980-х у Радомишлі з’явилося місце, яке для багатьох хлопців стало значно більшим, ніж просто «качалка». Тут тренували силу, характер і дисципліну, а починалося все майже по-спартанськи — з двох гир, штанги та кількох ентузіастів.
Одним із тих, хто стояв біля витоків радомишльського атлетичного руху, був Микола Сичевський — фотограф, педагог, спортсмен і людина, яку добре пам’ятають у місті.
Микола Сичевський очолював фотогурток на машинобудівному заводі, де ділився своєю майстерністю та любов’ю до фотографії з учнями. Його роботи зберегли теплі спогади про багатьох людей і події, що стали частиною історії Радомишля.
Мав за честь знати його особисто та працювати деякий час поруч. Авторитетна людина місцевої громади — Микола Сичевський — ніколи не палив і не вживав алкогольних напоїв. Високий, стрункий Микола вів здоровий спосіб життя, кожного ранку робив кілометрові пробіжки. Мав гарну статуру атлета.
Самостійно займався карате і вчив молодь. На той час це був екзотичний вид спорту, в Радянському Союзі майже заборонений. Як засновник бойових мистецтв у місті, зробив вагомий внесок у розвиток спорту, зокрема дитячого. Він досяг вершин у різних сферах життя і продовжував підкорювати нові.
Як з’явився атлетичний клуб
Різні дивацтва притаманні неординарним людям. Попри свою зайнятість, Микола брав активну участь у громадському житті міста.
У 1986 році за підтримки тодішнього очільника спорткомітету Рудольфа Михайловича Левіна Микола організував атлетичний клуб у спортивному комплексі «Динамо». Рудольф Михайлович подарував спортивному клубу дві гирі і штангу.
Хлопці-ентузіасти прибрали приміщення, зробили «стінку» і «поперечину» та почали «качатися» разом зі своїм тренером Сичевським.
Девіз клубу: «У здоровому тілі — здоровий дух».
Спочатку ентузіастів було небагато, та з часом кількість охочих потягати «залізо» збільшувалася. З атлетичного клубу вийшла ціла плеяда здорових і дужих хлопців.
Радомишльські «качки» часто любили хизуватися симфонією своїх м’язів. Завдяки штанзі та гирям Микола ставав ближчим і доступнішим до молодих людей. Людина могутнього темпераменту, Микола виховував у спортсменів бійцівський характер.
Забувши про втому на роботі, вечорами поспішав до своїх вихованців. Веселий, життєрадісний, щедрий на вигадки і жарти, Сичевський швидко завоював загальну увагу. За відгуками атлетів, був вимогливим, але справедливим і чуйним.
З роками приходили інші хлопці, та спортивна справа залишилась.
Про спортивне життя Радомишля тих років та роль Рудольфа Левіна у його розвитку можна також прочитати в матеріалі «Як у Радомишлі народилася “Водокачка” — футбольна команда, яку пам’ятають десятиліттями».
«Багато поколінь молоді вже пройшло через нашу качалку»
Розповідає Олександр Соболевський, який працював у школі №4:
«Після трагічної загибелі у 1994 році М. Сичевського я взяв під свою відповідальність заняття в цьому атлетичному залі, де й сам до сьогоднішнього дня також займаюся. Багато поколінь молоді вже пройшло через нашу “качалку”. Хтось досяг чогось більшого в спорті, а хтось менше. Але мені приємно, що жоден з хлопців у своєму житті не став на злочинний шлях, не став наркоманом, п’яницею. А все через те, що заняття спортом дисциплінує».
Варто згадати, що важливу роль у розвитку спорту в місті Радомишлі відіграв Микола Сичевський. Тож його варто згадувати не лише як відомого фотографа і митця, але і як педагога й організатора.
У наш час у спорткомплексі «Динамо» в секції атлетизму займаються Олександр Соболевський, Євген Цимбал, Олександр Глущенко, Артем Мартинчук, Ігор Сазонов, Сергій Устинов, Іван Кузьменко, Євген Єрмолицький, Валерій Оладько, Дмитро Суходольський, Олег Левицький, Вадим Наливайко, Юрій Ковальчук, Микита Левончук, Андрій Приходько, Геннадій Яремчук, Юрій Бідюк, Роман Охрименко, Дмитро Піонтківський, Сергій Вольвах, Володимир і Артем Марчуки, Володимир Харченко, Юрій і Володимир Тужики, Святослав Лаврухін, Олександр Ханюченко, Олег Іллющенко, Павло Харченко.
Юнаки мають гарну статуру атлетів.
Радомишльські атлети під час війни
На початку повномасштабної російської агресії хлопці з атлетичного клубу пішли до територіального центру комплектування — колишнього військкомату.
Керівник Олександр Соболевський теж звернувся до центру, де записали номер телефону і сказали: якщо буде потрібно — зателефонують.
Син — Віктор Соболевський — героїчно воює на передовій з перших днів війни.
Хлопці з атлетичного клубу записалися в «Радомишльську варту», в територіальну оборону. На сьогодні в територіальній обороні: Ігор Сазонов, Юрій Бідюк, Юрій Тужик, брати Павло і Володимир Харченко.
На передньому краї боронить Україну від російського агресора Андрій Приходько. У боях був тяжко поранений, але після тривалого лікування знову пішов на війну. Особисто взяв у полон чотирьох окупантів.
Відважно захищає Батьківщину Артем Бондаренко. Дістав у боях поранення в ногу атлет Олег Левицький.
Під час російсько-української війни показують своє справжнє героїчне обличчя радомишльські атлети.
Олександр Пирогов
м. Радомишль
Важливі новини та пояснення — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
