Вінницький міський суд заарештував підозрюваних у вбивстві поліцейського на Вінниччині — військовослужбовців 52-річного Валерія та 26-річного Віталія Василаке. Батько та син, яких також звинувачують у дезертирстві, найближчі два місяці проведуть у слідчому ізоляторі без права виходу під заставу. Вдалося дізнатися про деякі деталі цієї резонансної справи. Виявляється, у багажнику автомобіля Василаке перевозили великий арсенал гранат та набоїв, а в селі, де вони жили, їх вважали дуже релігійними людьми.
«Нічого недоброго про них не можемо сказати. Молилися, допомагали»
Валерій та Віталій Василаке жили у селі Чорномин у Вінницькій області — лише за 25 кілометрів від кордону з Молдовою. Як розповів журналістам співробітник прикордонної служби, який не назвав свого імені, біля Чорномина багато так званих «стежок контрабандистів». Мовляв, тому версія про те, що батько та син хотіли вивезти боєприпаси за кордон, може бути обґрунтованою.
— Такі плани у них могли бути від початку втечі зі своєї військової частини. Чорномин, де жила сім’я, знаходиться за 25 кілометрів від кордону з Молдовою, там давно прокладено нелегальні стежки, — розповів співробітник прикордонної служби. Він також припустив, що гранати могли призначатися бандугрупуванням у Придністров’ї.
Односельці здивовані скоєним Василаке.
— Нічого недоброго про них не можемо сказати, — розповіли у релігійній громаді Різдва Пресвятої Богородиці села Чорномин. — Молилися, допомагали. А погане зробили, за це відповідатимуть.
— Після початку великої війни вони почали волонтерити, — розповів місцевий житель Тарас Андрієнко. — Обрали військову частину на фронті та допомагали їй, як могли. А потім їх обох призвали. Служили в одній з військових частин міста Чорноморськ на Одещині. А ось зараз, коли чуємо, що вони наробили, навіть не віриться, що таке могло бути.
Відомо, що молодший Василаке, Віталій, закінчив Харківський національний університет Повітряних сил імені Івана Кожедуба. Судячи з повідомлень у соціальних мережах, хлопець займався рукопашним боєм і навіть брав участь у змаганнях серед військовослужбовців.
Як стало відомо з матеріалів розслідування, військову частину вони залишили ще 19 квітня близько 18 години. Виїхали на автомобілі Suzuki Grand Vitara зеленого кольору, у багажнику якого, ймовірно, й знаходився арсенал зброї. До речі, за даними журналіста Віталія Глаголи, у багажнику кросовера могло бути до сотні гранат та 25 тисяч набоїв.
Василаке стверджували, що нічого незаконного в машині немає: «Берці, ну, і ще дещо»
Тієї ночі патрульні поліцейські Максим Шарапановський та Максим Зарецький виїхали за викликом на сигнал про домашнє насильство. Бешкетника заспокоїли. Але тільки-но оперативники від’їхали від будинку, як сімейний тиран взявся за своє. Довелося забрати його до дільниці.
Була друга ночі — комендантська година, коли назустріч поліцейській машині виїхав зелений кросовер. Залишивши сімейного бешкетника у службовому авто, патрульні вирішили перевірити, хто в такий пізній час пересувається трасою.
У Suzuki перебували двоє чоловіків у камуфляжній формі. Судячи з запису з боді-камери Максима Зарецького, розмова між військовими та поліцейськими проходила мирно, навіть із жартами. Якоїсь миті капітан Шарпановський запитав, що вони перевозять, і запропонував оглянути багажник. З машини вийшов молодший Василаке. Він попросив у батька ножа нібито для того, щоб розкрити коробки. При цьому стверджував, що нічого незаконного у машині немає. Сказав, що везуть у військову частину «берці, ну і ще дещо». Патрульний все ж таки наполіг, щоб багажник відкрили. Замість того, щоб виконати вимогу поліцейського, Віталій вдарив його кулаком в обличчя. Шарпановський упав. Водночас 20-річний Максим Зарецький зробив постріл з табельної зброї у бік кросовера. Віталій Василаке у відповідь вистрілив у поліцейського. Цей постріл виявився смертельним.
Одразу після цього батько та син Василаке втекли на своєму автомобілі, який незабаром кинули на території Вінницької області. Втікачів затримали у занедбаному будинку в селі Липецьке на Одещині. Трохи раніше було виявлено їхній автомобіль. Боєприпасів у ньому не було.
«Припускаю, що гранати виносили з частини поштучно, а не всі одразу»
У соціальних мережах під час обговорення цієї резонансної справи розгорілися справжні баталії. Одні коментатори вимагали довічного ув’язнення для вбивці поліцейського. Інші стверджували, що поліція не мала права зупиняти військовий автомобіль навіть під час комендантської години. З цього приводу військовий експерт Олег Жданов заявив у коментарі kp.ua, що поліція має право зупиняти військові авто.
— Військові автомобілі підпорядковуються загальним правилам дорожнього руху. Якщо є порушення, то поліція має повне право зупинити транспортний засіб та проводити всі дії. Тож поліцейські не перевищили повноваження, — каже полковник запасу Олег Жданов. — Під час комендантської години дозволено пересуватися лише транспортним засобам, що супроводжуються Військовою службою правопорядку, або водіям, які мають спецперепустку та допуск до паролів для проходження блокпостів у комендантську годину. Тому порушники й не вештаються автострадами, а їдуть «по полях». Ось там, у «тих полях», їх і зловили.
Олег Жданов сумнівається, що зелений кросовер, яким пересувалися Василаке, належить військовій частині.
— Військову машину ви не виведете з парку без оформлення дорожнього листа. Тобто автомобіль був приватний, — продовжує Жданов. — Те, що він зеленого кольору, зараз нічого не означає. Я також припускаю, що гранати виносили з частини поштучно, а не всі одразу. Нам не можуть сказати, але можна здогадатися, що у підозрюваних були спільники.
Під час воєнного стану кожному військовому мають видати комплект зі 180 патронів в автомат та дві гранати. У військовій частині поза зоною бойових дій боєприпаси зберігаються в арсеналах і використовуються щомісяця під час навчально-бойових стрільб. Там вони чітко списуються по чеках, що здаються після кожного кидка. Отже, або самі підозрювані, або їхні спільники повинні мати доступ до арсеналів.
«Хотіли з татом закопати гранати за селом. Але нас зупинили поліцейські»
В суді, коли обирався запобіжний захід, старший Василаке був спустошеним.
— Я не знаю, як так сталося, — заявив Валерій. — Мені дуже шкода. Якби я міг щось змінити, своє життя поміняти на його (убитого поліцейського. – Авт.), то я це зробив би.
За словами батька, у поліцейського стріляв його син.
— Він сам не очікувів. Я не знаю, як це сталося. Він стріляв, бо думав, що мене вбили, — сказав Василаке-старший.
Відповідаючи на запитання судді про те, куди вони із сином мали намір поїхати з арсеналом боєприпасів, Валерій заявив: «Планували до Молдови. Хоча й розуміли, що це неможливо».
Відвертішим у суді виявився молодший Василаке. Зокрема, він розповів про події тієї ночі.
— Я вдарив поліцейського в обличчя. Він впав. Потім я побачив, як інший поліцейський дістав пістолет і почав цілитися. Я сховався за наш автомобіль. У цей час поліцейський почав стріляти по машині. Я, думаючи, що, можливо, мій батько вже мертвий, дістав пістолет зі своєї сумки й вистрілив у того поліцейського.
В суді Віталій Василаке сказав, що в машині гранат було набагато менше, ніж сто. Весь арсенал зброї вони, коли тікали, викинули у річку.
— Там було зо два десятки гранат. Ми їх рік зберігали у своїй квартирі. Вони вважалися списаними. Ми хотіли з татом закопати їх за селом. Але нас зупинили поліцейські.
Батько та син Василаке заарештовані на два місяці без права виходу під заставу. Адвокати обвинувачених заявили, що їхні підзахисні не подаватимуть апеляцію на арешт.
Тим часом у місті Бершадь Вінницької області попрощалися з 20-річним Максимом Зарецьким. Хлопець був єдиною дитиною у сім’ї. У патрульній поліції він прослужив півтора року. Мріяв стати спецпризначенцем.
.jpg "Максим Зарецький був єдиною дитиною у сім'ї. У патрульній поліції він прослужив півтора року")
Незадовго до загибелі Максим розмовляв зі своїм батьком. Володимир Зарецький в етері телемарафону розповів, що син мав гарний настрій і багато жартував.
— Казав, що все нормально. Багато викликів уночі. Один за одним дзвінки. Останнє, що він мені сказав: «Ну, давай, батя». О другій годині ночі я несподівано прокинувся, наче щось відчув. У ту мить якраз і вбили мого сина, — зізнався Володимир Зарецький.
