Політика

Дублер для Зеленського. Навіщо Арестович зібрався у президенти

Радник глави Офісу президента Олексій Арестович в інтерв’ю журналісту Дмитру Гордону заявив, що не відкидає свого балотування в президенти.

Щоправда, за його словами, для цього потрібна одна важлива умова: нинішній глава держави Володимир Зеленський із якихось причин відмовиться боротися за другий президентський термін.

Заява Арестовича викликала великий інтерес і ворожіння щодо того, з якою метою він його зробив: чи за своєю ініціативою, чи Банкова починає нову політичну гру. Але й загалом цікаво, які перспективи у можливого кандидата у президенти Арестовича.

Гордон викликав на відвертість

Прогулянка Гордона та Арестовича центром Києва перетворилася на півторагодинне інтерв’ю радника голови ОП, яке вийшло на Ютьюб-каналі журналіста. Інтерв’ю преса розібрала на цитати, з яких найголосніше пролунала наступна.

“Усі говорять про мій шалений рейтинг. Мій рейтинг – це рейтинг президента зараз. Я себе від президента не відокремлюю. Поки президент – президент, та ще верховний головнокомандувач, ці розмови для мене некоректно вести. Якщо він піде на другий термін, я, природно, його не підрізатиму. Це технічно неможливо. А якщо ні, то треба буде думати вже”, – заявив Арестович.

 

Гордон поставив йому запитання:

– Якщо президент із якихось причин не балотуватиметься на другий термін…

– Я подаватимуся, так, – закінчив за Гордона фразу радник голови ОП.

Заголовки на кшталт “Арестович хоче у президенти” і гаряче обговорення у політтусовці він собі цим діалогом забезпечив.

Арестович зі своєю строкатою та суперечливою біографією, де знайшлося місце і військовій службі, і роботі актором, і проведенню психологічних тренінгів, знайшов себе в українській політиці спочатку як блогер і коментатор, висловлюючись часом на межі фолу, потім спікером різних офіційних структур. Але по-справжньому всенародна популярність прийшла до Арестовича після початку широкомасштабного вторгнення росії, коли він увійшов до тих небагатьох, хто виступав від імені ОП.

Втім, від схильності епатувати публіку – чи то журналісти, чи телеглядачі чи читачі його соцмереж – він не відмовився.

Арестович вільно трактував події війни, грішив шапкозакидальними прогнозами (“все закінчиться через 2-3 тижні”) і потрапляв у політичні скандали – починаючи від його досить різких висловлювань щодо українського військового командування та закінчуючи “наїздами” на ЛГБТ та критикою служби жінок в армії.

Але так чи інакше він став всенародно відомий і придбав певну кількість прихильників у суспільстві.

Ще навесні один відомий соціолог говорив, що Арестович високо котирується у суспільстві та може розраховувати на високий політичний рейтинг.

У ОП це, напевно, теж знали, бо не переставали проводити приховані виміри навіть у перші особливо важкі місяці повноцінної війни.

Згодом відкриті дані це також підтвердили. Наприкінці липня було опубліковано результати соцдослідження, яке проводилося на початку травня Київським міжнародним інститутом соціології на замовлення американської компанії National Democratic Institute. Згідно з цим опитуванням Арестович подобається 65% респондентам і 18% не подобається. Краще баланс відношення лише у президента Зеленського: 88% проти 7%. У першій трійці також мер Києва Віталій Кличко, який має 63% проти 23%.

При цьому у багатьох відомих політиків, наприклад екс-президента та голови партії “Європейська солідарність” Петра Порошенка, цифри зовсім нерадісні. Лідер “Євросолідарності” подобається лише 19% учасників опитування, а 71% – ні.

Тобто, повторимося, певний політичний потенціал у Арестовича, судячи з соціології, є.

До речі, багато заяв Арестовича вже давно мають характер передвиборчої програми.

Він нерідко висловлюється щодо стратегії подальшого розвитку України. У його баченні це має бути країна, яка відіграє ключову роль у Східній Європі (по суті, посівши місце росії як регіональний лідер) і навіть задає світові тренди. При цьому він противник етнічного українського націоналізму та насадження української мови, вважаючи, що російська мова – це не пасив, а актив України.

А вже після заяви про намір балотуватися в президенти Арестович видав короткий зміст своєї програми: “заперечення, гнів, прийняття, висока пенсія, найсильніша армія та спецслужби, максимальна свобода та захист бізнесу від посягань, найвільніша економіка з найкращими умовами для підприємництва у світі, збільшення прав громадян, розвиток культури та науки, медицини, ВВП в 1,5 трлн протягом десяти років, найвільніша країна світу, вільне поводження зброї, хаб для талантів, великі проекти, воля як національна ідея та практика”.

Боротьба за друге місце

Однак цікаво, чому Арестович вирішив публічно зізнатися у своїх президентських амбіціях. І друге питання: це була його особиста ініціатива чи, можливо, завдання Банкової?

Політолог Вадим Карасьов вважає, що заява була зроблена за вказівкою згори.

“Під час інтерв’ю Арестович постійно звертається до свого безпосереднього начальника Єрмака (глава ОП Андрій Єрмак – Ред.) А саме в заяві про бажання балотуватися робить не менш промовисте застереження: якщо сам Зеленський на президентські вибори не піде. Це вказує на те, що ми маємо справу не з імпровізаціями”, – коментує експерт.

На його думку, команда Зеленського таким чином показує свій кадровий потенціал та бажання охопити якомога більший електорат на майбутніх президентських та парламентських виборах.

Арестович може бути одним із резервних сценаріїв на обидві кампанії з упором на парламентську – стати обличчям партії-сателіту президентської політсили “Слуга народу”. Ну чи як вона називатиметься під час виборів. Колишній проросійський фланг залишається майже безхазяйним. Переважно російськомовний Арештович, який раніше виступав з ідеями перейменування України в Україну-Русь і взагалі боротьби за києво-російську спадщину, може розраховувати на непоганий результат. Навіть хейт з боку якихось правих сил, прозахідних активістів йому на руку. Він ніби відзеркалює їх, чим теж знаходить  собі прихильників. Своєю провокацією, що збуджує опонентів президента, Арестович викликає вогонь на себе, щоб відвести його від Банкової і самому загартуватися для нового електорально-політичного запиту”, – наполягає Карасьов.

“Це ще одне свідчення, що політтехнології починають оживати. У будь-якому разі Захід не дозволить Україні жити без виборів”, – додає він.

У свою чергу, політолог Руслан Бортник вважає резонансну заяву Арестовича самодіяльністю, яка викличе неоднозначну реакцію на Банковій.

“В оточенні президента йде боротьба за посаду своєрідного наступника – не в тому сенсі, що із Зеленським щось робитимуть, але в тому, щоб робити свою політику в рамках політики самого Зеленського, відштовхуючись від його рейтингу. Після вигнання Разумкова з президентських лав такої людини все ще немає… І ось Арестович намагається застовпити собі цю позицію. Мовляв, дивіться: я готовий бути другим у цій команді. Не просто бігати, коментувати хай навіть з трибуни ОП, а я дозрів до політичної кар’єри. Арестович спробував донести цей меседж до президента звичним улюбленим способом: викликавши хайп”, – каже Бортник.

За його словами, політично Арестович претендує на частину російськомовного електорату міст.

“Це щось середнє між колишніми “біло-блакитними” виборцями Партії Регіонів та електоральним центром, така собі “бірюзова” ніша. Але його заяву я б не розглядав як спробу зміцнитися в ній і укрупнити. Я взагалі не бачу ознак того, що ОП почав запускати своїх людей на різні електоральні поля у розрахунку на майбутні вибори”, – каже експерт.

Більше того, сьогодні у ОП, на думку Бортника, не зацікавлені у розмитті образу “вождя Зеленського“.

“Лише він лідер, без найменшого шансу, навіть натяку на заміну. ​​А Арестович дав підґрунтя для розмов. Сумніваюся, що це сподобається Єрмаку. Крім того, демонстрація амбіцій не сподобається і керівництву парламенту та верхівці СН, у яких, напевно, своя думка, хто має бути “не першим, але й не другим” у владі”, – каже експерт.

Олексій правильно оцінює реальність, що його рейтинг – це рейтинг президента. У тому, що Арестович може бути перспективним політиком, я не сумніваюся. Він є амбітною людиною, і це добре”, – прокоментував народний депутат Олександр Качура (СН).

Натомість співрозмовник, вхожий на Банкову, стверджує, що заява Арестовича не була погоджена з керівництвом. Але в принципі йому не відмовляють у політичній перспективі, тільки треба її оцінювати тверезо.

“Чи є у нього який-небудь рейтинг – так. Чи може він виграти президентські вибори? Дуже сумніваюся. Він точно не конкурент Зеленському, та й без участі того навряд чи варто розраховувати на успіх. Фотографуватися на вулицях із шанувальницями – це, звичайно, добре. Але ви б чули, що про нього говорять справжні військові… Втім, політкар’єра цілком може вдасться, але лише на рівні парламенту. Він може бути одним із лідерів якоїсь партії і завести її спільними зусиллями з кимось у Раду”, – каже джерело.

Але керівництво ОП такими розрахунками не займається зараз, оскільки це абсолютно не пріоритетне завдання під час війни: “Не до того зараз, м’яко кажучи, хоча політичні процеси моніторяться, як і робиться соціологія”.

Проте Арестович змусив думати, що внутрішні кастинги в тому чи іншому вигляді все ж таки на Банковій проходять. Політика через війну в напівзамороженому стані, але ясно, що розморожування точно буде і доведеться перезавантажувати команди.
Не можна виключати варіант, що на вибори команді Зеленського доведеться йти без нього, наприклад, якщо Зеленський візьме підписання непопулярного світу з росією. У такому разі на його політкар’єрі доведеться поставити хрест, але його оточенню будуть потрібні нові “опорні” постаті. Заявку на те, щоб стати однією з них, мабуть, і зробив Арестович.

 

Схожі матеріали

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

Fill out this field
Fill out this field
Будь ласка, введіть правильний email.
You need to agree with the terms to proceed

Залишити коментар Facebook