На сесії міської ради 27 серпня точилась довга дискусія про місце розташування майбутнього індустріального парку.
Департамент економіки наполягав на ділянці в районі Елінгу, а деякі депутати говорили про територію колишніх підприємств на Корніловці.
Вчора проїжджав повз цю територію і вирішив подивитись по-новому на її потенціальну інвестиційну привабливість. Навіть якщо не говорити про юридичні проблеми вилучення земельної ділянки в орендарів, яких вже давно ніхто не може знайти, то технічних проблем тут теж вистачає.
Будівлі і майно колишнього цукрорафінадного заводу викупила незрозуміла бізнес-структура, яка спочатку розповідала байки про те, що тут будуть збирати камази, потім про те, що тут будуть виготовляти будівельні матеріали, потім ще щось. А під шум цих байок вона просто вирізала метал, кабеля, труби, рейки і залишала після себе лиш те, що не можна було швидко і зручно вивезти.
В підсумку, тепер територія заводу – це залишки цегляних будівель і хащі, які займають більшу частину землі. Зелених дерев і кущів тут вже, напевно, більше, ніж в деяких парках, а ось з промисловою інфраструктурою ситуація значно гірша.
Навіть для того, щоб призвести земельну ділянку в первісний стан (просто рівна пуста територія), потрібно затратити мільйони гривень. Технології для цього є (знесення і перебивка на щебінь цехів колишнього м’ясокомбінату це показала), але хто за це візьметься, невідомо.
Ріо-Бердичів
