Чорнобиль не завершився. Гриби та ягоди на Житомирщині можуть бути радіоактивними навіть через 40 років після аварії

Цього року минає 40 років із моменту аварії на Чорнобильській атомній електростанції — найбільшої техногенної катастрофи в історії людства. Наслідки тієї події досі визначають екологічну ситуацію на значній території Північної півкулі, Європи та України, з Житомирським Поліссям включно. Особливо це помітно у лісових екосистемах, які виявилися своєрідними «накопичувачами» радіонуклідів.

Про те, як змінювалася радіаційна ситуація за ці десятиліття і чому деякі лісові продукти можуть становити небезпеку навіть сьогодні, “Суботі” розповів кандидат біологічних наук, лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Олександр Орлов, який досліджує наслідки Чорнобильської катастрофи від перших днів після аварії.

Ліс став природним фільтром радіоактивних аерозолів

— Олександре Олександровичу, цього року виповнюється 40 років від дня аварії на ЧАЕС. Як довго ви займаєтеся дослідженням її наслідків?

— Практично від самого початку після аварії – уже майже сорок років я працюю над проблемами радіоактивного забруднення лісових екосистем. Перші дослідницькі програми мали назву «Наукове забезпечення ведення лісового господарства на радіоактивно забруднених територіях». Йшлося про те, як функціонуватимуть лісові екосистеми в умовах іонізуючого опромінення і як використовувати різноманітні лісові ресурси при різних рівнях радіоактивного забруднення території.

— Якою була радіаційна ситуація на Житомирщині зразу після аварії?

— Житомирська область опинилася на так званому «західному сліді» радіоактивних аварійних випадань. Усього таких слідів було чотири: північний, північно-східний, західний і південний. Вони формувалися у різні періоди активної фази аварії і відрізнялися ізотопним складом радіонуклідів і їх формою надходження.

В перші дні після аварії радіаційну ситуацію, особливо у північних районах Житомирщини, зумовлював короткоживучий жорсткий гамма-випромінювач йод-131 з періодом напіврозпаду 8 діб. Для району Українського Полісся, де не вистачає природного стабільного йоду у раціоні населення, це зумовило інтенсивне накопичення радіойоду в організмах людей та згодом – виражені радіобіологічні наслідки з прямим впливом на здоров’я, насамперед, ураження щитоподібної залози. Медико-біологічні наслідки цього відчуваються дотепер.

Серед довгоживучих радіонуклідів для західного сліду є характерним домінування цезію-137, а в перші роки – також цезію-134. Максимальна щільність забруднення, яку мені особисто довелося виміряти у Житомирській області, становила близько 150 Кюрі на квадратний кілометр. І це – далеко за межами зони відчуження, у соснових лісах Народицького району. Навіть сьогодні там щільність забруднення цезієм-137 дорівнює близько 60–65 Кюрі на квадратний кілометр. Зауважу, що згідно Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» території, вважаються постраждалими при щільності забруднення цезієм-137 більше 1,0 Кюрі на квадратний кілометр, а території з перевищенням 15,0 Кюрі на квадратний кілометр відносяться до зони безумовного (обов’язкового) відселення.

— Чому саме ліси виявилися настільки забрудненими?

— Ліси фактично спрацювали як природні фільтри на шляху повітряних потоків, які містили мікрочасточки радіоактивних аерозолів. Радіоактивні аерозолі осідали на хвої, листі, дрібних гілках крон дерев, згодом переміщаючись на нижні яруси лісової рослинності та лісову підстилку. Тому різниця між рівнем забруднення в лісі і на сусідніх сільськогосподарських угіддях могла становити від 20-30% до десяти разів, а інколи — й більше.

Деякі гриби сьогодні можна вважати радіоактивними відходами

— Чому гриби виявляються найбільш забрудненими з усіх компонентів лісових екосистем?

— На це впливають чотири ключові фактори. Перший – живлення грибів відбувається всією поверхнею міцелію, довжина гіф якого може становити у 1000 см³ ґрунту до 10 км. Другий — вид гриба: різні види по-різному накопичують радіонукліди, що залежить від глибини розташування основної маси міцелію у ґрунті. Абсолютна більшість грибів є накопичувачами цезію-137, серед них польський гриб, маслюки, моховики. Але лисичка справжня і трутові гриби інтенсивно накопичують стронцій-90. Третій фактор – щільність забруднення території. Чим більша щільність забруднення ґрунту цезієм-137, тим більш радіоактивними будуть гриби. Четвертий – тип лісорослинних умов та тип лісу. Спостерігається загальна закономірність – той самий вид рослин або грибів накопичує цезій-137 менше на більш багатих і сухіших ґрунтах, і інтенсивніше – на більш бідних і вологих. Різниця може сягати 10–20 разів і більше.

— Наскільки серйозною ця проблема залишається сьогодні?

— На жаль, вона цілком реальна. Наприклад, у Коростенському районі, у 2023-2025 роках ми відбирали зразки їстівних грибів на лісових ділянках з відносно невеликою щільністю забруднення — 4–6 Кюрі на квадратний кілометр. Результати аналізів показали перевищення допустимого вмісту цезію-137 практично у всіх відібраних зразках. У деяких зразках ми фіксували 100 тисяч Бекерелів на кілограм, а у сухих грибах – 1,3 мільйона Бекерелів на кілограм (допустимий рівень цезію-137 у свіжих грибах становить 500 Бекерелів на кілограм). Зауважу, що відповідно до Особливих санітарних правил України, 10 тисяч Бекерелів на кілограм і вище — це вже рівень радіоактивних відходів. Тобто деякі гриби, які люди сьогодні збирають у лісі, фактично є твердими радіоактивними відходами.

Накопичувачем цезію-137 є також чорниця. ЇЇ листя та ягоди активно акумулюють цей радіонуклід, приблизно у 30 разів інтенсивніше за малину. Наочним підтвердженням значного накопичення згаданого радіонукліду у грибах та чорниці є виготовлені нами радіоавтографи(1996 рік). Сухі гриби та гербарій чорниці у темряві поміщали поверх рентгенівської пластинки, добре притискали і витримували тиждень, а потім проявляли стандартним способом. Таким чином отримували візуалізований «відбиток» радіації. За інтенсивністю засвітки плівки видно, що найбільш радіоактивними у чорниці є ягоди та бруньки у пазухах листків, а польський гриб «світиться» весь майже рівномірно.

Поліщуки зарано повернулися до традиційного раціону

— Які райони Житомирщини залишаються найбільш проблемними?

— Якщо умовно провести лінію Звягель — Коростень — Малин, то на північ від неї ймовірність натрапити на радіоактивні «плями» значно вища. Це не означає, що до лісу взагалі не можна ходити. Але там ризик знайти сильно забруднені гриби чи ягоди суттєво більший.

— Водночас місцеві жителі традиційно харчуються лісовими продуктами.

— Саме так. Для поліщуків гриби, ягоди, дичина та риба з місцевих водойм історично були важливою частиною раціону. У перші роки після аварії люди були дуже налякані радіацією. Медики активно їздили по забруднених районах, проводили обстеження і роз’яснювальну роботу. Однак уже приблизно на початку 2000-х років більшість населення повернулася до традиційного, доаварійного, раціону харчування, в якому «дари лісу» займають чільне місце. Як показали медико-біологічні дослідження, у зоні Полісся у населених пунктах дози внутрішнього опромінення жителів можуть відрізнятися у 10-15 разів – в залежності від раціону, зокрема, споживання ними «дарів лісу». Як правило, найменші дози характерні для молодих сімей з дітьми, з розвиненим присадибним господарством. А найбільші – для соціально проблемних груп населення – одинаків, людей похилого віку, у раціоні котрих частка «дарів лісу» є максимальною.

Чорнобильська проблема нікуди не зникла

— Чи можна сьогодні пов’язати певні захворювання з Чорнобилем?

— Це надзвичайно складно. Для цього потрібні точні дані про індивідуальні дози опромінення. Найбільші дози опромінення населення отримало в перші дні після аварії від радіоактивного йоду-131. Але детальні дозові дані далеко неповні. Ще гірша ситуація з впливом на здоров’я хронічного опромінення цезієм-137 та стронцієм-90. Тому встановити достовірний причинно-наслідковий зв’язок між «чорнобилем» та певним захворюванням у багатьох випадках практично неможливо.

— Наскільки довго радіонукліди залишатимуться в природі?

— Період напіврозпаду цезію-137 і стронцію-90 становить близько 30 років, але повний цикл їхнього розпаду — приблизно 300 років. Ці радіонукліди залишатимуться в екосистемах ще багато поколінь. Тобто чорнобильська проблема нікуди не зникла. Просто з часом увага до неї значно зменшилася.

Джерело: Народний тижневик “Субота”

Автор: Сніжана Вечір