Скоро серйозні шлюби – один і до «золотого» весілля – взагалі вимруть.
Оскільки у людей з кожним роком стає все менше і менше терпіння, здатності переносити один одного і справлятися з труднощами разом. Філософія сучасного суспільства спонукає людину задовольняти свої потреби, і вона не має наміру рахуватися з кимось іншим, не хоче терпіти, думаючи: «Кину цього, потім знайду іншого». Але можна укладати десятки шлюбів, немов угоди, але так і не стати щасливіше. Поряд зі зростаючим достатком в людях зростає егоїзм, індивідуальні цінності витісняють сімейні, змінюються пріоритети, самооцінка. Зараз є популярною фраза «я заслуговую кращої долі!». Розчарую багатьох – ні. Це – від гордині. Насправді кожен має такого супутника, якого заслуговує. Скільки вкладає, стільки і отримує, що сіє, те й пожинає.
Нав’язані цінності
Якщо ми думаємо, що нас формує суспільство, нам ці цінності нав’язують ЗМІ, і взагалі людина слабка – це не так! Винна людина, тому що суспільство – це людина. І в першу чергу винна жінка. Я, до речі, категорична противниця так званого жіночого розкріпачення.
Багато хто вважає що це нонсенс, і я, як сучасна людина, лікар, і пишу зараз вам, а сім’я ваша в іншому місті. Або подумаєте, що просто мені, напевно, пощастило, і чоловік лояльний, наприклад, до моєї роботи, яка вимагає постійних роз’їздів…
Ні, чоловік не впав на мене зверху у вигляді ангела, як і я далеко не херувим, ніщо людське обом нам не чуже. Двадцять років – це великий термін, і було в нашому житті багато. Найголовніше, що я засвоїла – не можна тиснути на чоловіка, зневажати його чоловіче его. Коли траплялися сварки, я дивилася на це, як на власний університет. Так наприклад, щось мій чоловік не приймав категорично, і, хоча спочатку всередині мене все бунтувало, протестувало, я тим не менш знаходила сили переступити через власний егоїзм, ставала ще більш уважною, поступливою, і в ньому у відповідь прокидалося лицарство, бажання мене підтримати, допомогти, зрозуміти. Потім з’являлося щось нове, і він знову вставав на «диби», і я змінювалася в чомусь ще. Це – непросто, це постійна робота, але без жінки в родині немає справжнього чоловіка.
Я проти вольностей, які сучасна жінка розуміє під розкріпаченням. Разом з тим я з великою повагою ставлюся до творчо реалізованих жінрк, яскравим талановитим особистостям. А це далеко не те уособлення, яке дивиться на нас зі сторінок глянцевих журналів і з екрану. Подивіться на них, це ж здебільшого «жінка-вамп» – хижий погляд, голос з викликом, готовність піти по головах заради досягнення особистих цілей. І адже насправді вона дуже сильна, домагається всіх поставлених цілей, але, на жаль, така жінка найчастіше так і не буде щаслива. Ви можете уявити поруч з такою «мамою-вамп» немовля? Образ якось не в’яжеться, немає енергії материнства, мабуть легше уявити випалену пустелю.
Біда жінки в тому, що вона вирішила, що її свобода у вседозволеності, а чоловіки винні в тому, що з цим змирилися. Їм так зручно, хоча почуття задоволення в душі від цього теж немає. Так з року в рік зростає кількість депресивних людей, що заплуталися в змішаних ролях. І вихід в тому, що і ті й інші повинні взяти на себе свою міру відповідальності, почати виконувати свій обов’язок, пройти свій власний шлях. Інакше сім’я загине.
Так, це не дуже традиційні для сьогоднішнього часу думки.
Вищі цілі
Моя мати християнка, а батько мусульманин. Більш того, один дід був священиком, а інший – імамом. Я детально вивчала християнську літературу і суфійські праці, але зупинилася на ведичній філософії. Насправді, в глибині всіх традицій немає відмінностей. У будь-якої релігії Бог є любов, решта – політика. А любов це служіння, тому що в будь-який традиції Господь – Верховна Особистість, а ти – слуга Господа.
Є кілька ступенів віри. Святі, ті, хто несе слово боже, як Мохаммед, Будда або Христос. Це ті, чий рівень свідомості досить високий, щоб поважати і співчувати іншим. Крім них, є люди з високим духовним рівнем розвитку, вони служать іншим і вже якщо працюють над кимось, то тільки над собою, над власною гординею, гнівом, заздрістю, жадібністю… Це ті, хто справді не зосереджений на «смітинці» в очах іншого, а намагаються витягнути «колоду» з власного ока. Але, на жаль, в світі переважають ті, хто у всьому бачить відмінність. І мету свою бачить не в служінні Господу, а в нав’язуванні свого ідола іншим. А це – від маловір’я. І відсутність любові. І всі війни – від них. Але ж головне завдання людини, все життя задавати собі питання і шукати на них відповіді: хто я? навіщо живу? як досягти свою вищу мету житті?
Я консультувала багатьох впливових людей, і головна проблема їх в тому, що вони не можуть усвідомити причин свого незадоволення, порожнечі після досягнення своїх цілей. Це особистісний конфлікт, коли людина не здатна усвідомити, що лідер – це не пан, а слуга. І енергія йому дається саме на служіння іншим, а не тільки собі.
І тоді людину очищає місіонерство, благодійна діяльність. Але не безособове віддання, схоже на відкуп. У Ведах є окрема «наука про благодійність». Відповідно до неї про злиденного треба дбати. Але допомагати можна тільки їжею, одягом, медикаментами, тобто співчуття в тому, що ти розмовляєш з ним, дізнаєшся, що йому дійсно потрібно, приділяєш йому свій час, увагу. Але ні в якому разі не грошима. Якщо ти даєш гроші, то ти обмінюєшся з ним кармою, тобто приймаєш частину його долі, часто нещасної. Гроші давати можна тільки тому, хто духовно вище тебе, благочестивий, тобто святим або в храми на поширення знань, такий обмін доброчинний.
Взагалі все в цьому світі вимагає віддачі, гармонія є обмін. Але сьогодні це витіснине протиприродними цінностями. Візьмемо поширені зараз книги, в яких йдеться про те, як маніпулювати жінкою, щоб швидше домогтися бажаного, а в цей час жінки зачитуються книгами, як завоювати чоловіка – не як служити чоловікові, а як використовувати його – як знайти багатство, нічого не роблячи, як схуднути , продовжуючи їсти. Такі ось дивні методики, коли людині прищеплюється ідея споживання без віддачі натомість.
Світ врятує жінка, її мудрість. Все починається з неї.
Тільки мудра мати виховає справжніх синів, правильних чоловіків. «Велика» жінка не здатна поставити чоловіка на гідне місце, бути мудрою, це приходить через уроки смирення, пропущені крізь серце. Треба відмовитися від гордині і прийняти, змиритися із загальною для всіх святих писань істиною – щастя тече від чоловіка до жінки і від неї до дітей. Енергія поваги до чоловіка повинна залишатися, навіть якщо батьки в розлученні.
Треба зрозуміти просту річ: ви – вже рідні, і з цим нічого не поробиш, родичами залишитеся в будь-якому випадку. І якщо в родині щось «не так», скажу – значить потрібно змінюватися дружині і матері.
