Ірпінський бугай нажив у селі на Житомирщині хорошої слави і має первістка Джоніка, тож половина місцевих корівок у нього в гостях вже побували.
Торік у березні з Ірпеня, де точилися інтенсивні бої, вийшов місцевий мешканець разом з коровою та телям і пішки йшов до рідні на Житомирщину. Пройшли понад 100 кілометрів і успішно дійшли. Відтоді ірпінський бичок підріс і тепер він єдиний бугай на все село, йдеться в ТСН.
У селі Дівочки вже рік як є бичок у селі. Йому скоро буде два роки, він народився на Трійцю, тому й звати його Тройка. Він із кільцем у носі, щоб був хоч трішки контрольований, у ньому відразу й не впізнати того бичечка, що пішки вийшов з Ірпеня
На початку березня торік російські окупанти намагалися взяти Київ, у містечку біля столиці точилися жорстокі бої. Коли з Ірпеня почалась евакуація, один із мешканців відмовився їхати, бо в автобусі не було місця його бичку та корові. На всі вмовляння залишити тварин, чоловік не погодився. Андрій разом із телям Тройкою та коровою Мартою з-під обстрілів вирішив виходити самотужки, пішки. Так вони дивом вийшли з Ірпеня і попрямували до рідні на Житомирщину. Пройшли понад 100 кілометрів, по дорозі люди давали їсти та пити, а на останньому відтинку шляху, навіть, трішки підвезли.
“Без паніки. Худобу теж треба було евакуювати, що я кину. Це як мародер”, – так господар худоби згадує торішні події.
Відтоді теля підросло і з’ясувалося, що воно – єдиний бугай на все село. Без діла не сидить і навіть, коли приїхала ТСН, бичку ніколи зніматися. Ірпінський бугай уже нажив у селі на Житомирщині хорошої слави. З двох десятків тутешніх корів, половина уже побувала у нього в гостях.
“В основному ведуть, бо вести бугая по селу, він буде кидатися”, – розповідає господар Андрій.
Результат Тройка показує хороший, вже є первісток Джонік. Раніше у селі, розповідають господарі, до корів кликали ветеринара, а з появою бугая почали відходити від штучного запліднення.
“Ветеринара викликати треба 300 грн платити, якщо не спарувалася – знову 300 грн”, – розповідають власниці корівок.
Пан Андрій натішитися не може, який бичечок народився від його бичка.
“Симетричний, все чітко. Я хочу, щоб вони залишили його на розплід. Я тільки за конкурентів. Може, якщо я поїду, у селі має бути бугай”, – розповідає Андрій.
Думку, що повернеться назад до Ірпеня, пан Андрій не відкидає. Але, якщо торік він звідти вийшов з двома тваринами, то тепер у нього міні-ферма. За кошти, що йому виплатили, як внутрішньо переміщеній особі, він купив телицю, підскладав ще грошенят і купив ще одну. Тож якщо і повертатиметься до Ірпеня, то лише із худобою.