У червні 1998 року потужний буревій пронісся над старим модриновим лісом на Житомирщині. Дерева-велетні падали одне за одним. Та через три роки на пошкоджених ділянках з’явилися молоді модрини. За словами лісівників, старі дерева, які раніше не давали насіння, після стихії почали розмножуватися. Цю незвичайну історію 15 вересня 2012 року описав журналіст Микола Пуговиця в «Урядовому кур’єрі».
Молоді деревця поступово заповнювали прогалини серед повалених стовбурів. Частину сіянців лісівники перенесли на сусідню ділянку й заклали там новий гай, змішавши модрину з дубом. Так бурелом дав початок новим насадженням.
Усе відбувалося неподалік селища Городниця, що нині входить до Звягельського району. Тут розташоване урочище «Модрина» — 36 гектарів лісу, де збереглися насадження модрини європейської. У туристичному довіднику Житомирщини вік цих дерев оцінюють у 140–180 років.
Хвойний ліс, який восени стає золотим
Модрина європейська — незвичайне для багатьох дерево. Вона належить до хвойних порід, але на відміну від сосни чи ялини щороку скидає хвою.
Навесні її гілки вкриваються ніжною зеленою хвоєю. Восени вона жовтіє, іноді набуваючи насиченого золотистого кольору, а з настанням холодів опадає. Узимку модрини стоять із голими гілками, хоча це звичайна частина їхнього природного циклу.
На Поліссі ці дерева добре прижилися. У Городницьких лісах ростуть також дуби та ясени. Саме такі змішані насадження разом зі старими модринами входять до складу заповідного урочища.
Дерева Потоцьких і кам’яний пам’ятник серед лісу
Найстаріша частина модринового лісу має свою історію. За архівними відомостями, наведеними «Урядовим кур’єром», насадження закладали рядами у 1830 та 1870 роках на двох ділянках. Тоді ці землі належали графам Потоцьким.
Історія вирощування модрини тут почалася ще раніше. Товариство лісівників України розповідає, що модринову алею в XVIII столітті заклав князь Юзеф Клеменс Чарторийський. Його нащадок, граф Юзеф Потоцький, згодом увічнив пам’ять предка.
У 1910 році серед дерев встановили кам’яний пам’ятний знак із дошкою. Журналіст Микола Пуговиця, який побував тут у 2012 році, описував його як скромний кам’яний пам’ятник із написом, що вже почав стиратися від часу.
Державну охорону урочище отримало 7 серпня 1963 року. У переліку природоохоронних об’єктів Житомирщини «Модрина» значиться ботанічною пам’яткою природи загальнодержавного значення.
Що залишив після себе буревій
У 2021 році обласне управління лісового господарства розповіло подробиці стихії 1998 року. За спогадами місцевих лісівників, смерч повалив дерева-велетні приблизно на п’яти гектарах.
Частина старих модрин встояла, хоча деякі стовбури залишилися нахиленими. Після буревію на них почали з’являтися нові бокові гілки та шишки. Лісівники пов’язували подальше утворення насіння зі змінами, які пережили дерева під час стихії.
Поліські ліси зберігають сліди й інших природних катаклізмів. Наприклад, дослідники змогли відновити історію давніх пожеж за річними кільцями сосен Поліського заповідника — аж до подій XIX століття.
Де розташована «Модрина» і чи можна її відвідати
Урочище розташоване поблизу Городниці у Звягельському районі. У переліку туристичних маршрутів Житомирської області є маршрут «Модриновий», який включає ботанічну пам’ятку природи.
«Модрина» має природоохоронний статус, тому відвідувачам необхідно дотримуватися встановлених на місці правил. Для організованої поїздки варто заздалегідь узгодити можливість відвідування з відповідальними за територію лісівниками або місцевою громадою.
За історію урочища доводилося боротися й людям. У повідомленні лісового управління за 2021 рік згадується, що у 1980-х роках старі модринові насадження потрапили до планів рубок. Тоді місцеві лісівники їздили аж до столиці, щоб домогтися їхнього збереження. Дерева залишилися стояти.
