Сполучені Штати оприлюднили дослівні стенограми зустрічей і телефонних розмов президента Росії Володимира Путіна з президентом США Джорджем Бушем-молодшим за період 2001–2008 років. Документи демонструють різку суперечність у позиції Кремля щодо України та євроатлантичної безпеки.
Зі стенограм випливає, що під час розмов у 2001 році Путін заявляв Бушу, що Україна є «штучною державою», сформованою, за його словами, у радянський період через передачу територій.
“Це не нація, побудована природним чином. Це штучна держава, створена у радянські часи. Після Другої світової війни Україна отримала території від Польщі, Румунії та Угорщини – це практично вся західна Україна. У 1920-1930-х роках Україна отримала території від росії – це східна частина країни. У 1956 році Кримський півострів був переданий Україні.”
Паралельно російський лідер наполягав, що вступ України до НАТО створить довгостроковий конфлікт і конфронтацію.
“Я хотів би підкреслити, що вступ до НАТО такої країни як Україна створить у довгостроковій перспективі поле конфлікту для вас і для нас, довгострокову конфронтацію.”
Водночас у тих самих контактах Путін просив розглянути можливість вступу Росії до Альянсу, наголошуючи, що Москва «відчуває себе виключеною» з системи євроатлантичної безпеки. Він апелював до історичних аргументів і заявляв про готовність Росії бути союзником Заходу.
“Тепер давайте повернемося до розширення НАТО. Ви знаєте нашу позицію. Ви зробили важливу заяву, сказавши, що Росія не є ворогом. Ваші слова про майбутнє через 50 років є важливими. росія є європейською і багатоетнічною країною, як і Сполучені Штати. Я можу уявити, що ми станемо союзниками…
Ми відчуваємо себе виключеними з НАТО. Якщо росія не є частиною цього, звичайно, вона відчуває себе виключеною. Чому необхідне розширення НАТО?
У 1954 році Радянський Союз подав заявку на вступ до НАТО. У мене є цей документ…”
НАТО дало негативну відповідь, наводячи чотири конкретні причини: відсутність угоди з Австрією, відсутність угоди з Німеччиною, тоталітарний контроль над Східною Європою та необхідність співпраці росії з процесом роззброєння ООН. Зараз усі ці умови виконані. Можливо, росія могла б стати союзником
Документи також свідчать, що на початку 2000-х між Вашингтоном і Москвою існувала тактична близькість на тлі спільної боротьби з тероризмом. Однак наприкінці президентства Буша тон російської сторони помітно змінився: Путін дедалі жорсткіше критикував політику США, що викликало невдоволення у Білому домі.
Оприлюднені матеріали вкотре показують: ще задовго до повномасштабної війни Кремль ставив під сумнів суверенітет України, поєднуючи це з прагненням отримати гарантії безпеки для себе — навіть у форматі членства в НАТО.
