Наполеон Бонапарт давно перетворився на героя, якого майже неможливо відокремити від легенд. Британські карикатуристи зробили його карликом, популярні перекази приписали йому панічний страх перед котами, а прихильники створили образ людини, яка нібито могла працювати цілодобово й не знала звичайних людських слабкостей.
Листи, державні документи, мемуари сучасників і матеріали Fondation Napoléon показують значно цікавішу постать. Він писав сентиментальну прозу, шалено ревнував дружину, продавав величезні території, особисто втручався у формулювання законів і водночас ухвалював рішення, наслідки яких важко виправдати навіть масштабом його епохи.
Корсиканець, якого карикатури зробили «маленьким»
1. Наполеон не був низьким. Після смерті його зріст зафіксували як 5 французьких футів, 2 дюйми і 3 лінії — приблизно 168,6 сантиметра. Для чоловіка початку XIX століття це був цілком звичайний зріст. Візуально імператор міг здаватися нижчим поруч із гренадерами своєї гвардії, куди відбирали особливо високих солдатів. Свою роль відіграли й британські карикатури, на яких ворога навмисно зображували крихітним і вередливим.
2. Французом він народився майже випадково. Корсика перейшла під владу Франції лише за рік до його народження. Наполеон з’явився на світ в Аяччо 15 серпня 1769 року — через кілька місяців після того, як французькі війська придушили корсиканський опір.
3. Французька не була його першою мовою. У родині говорили корсиканською та італійською. Французьку майбутній імператор почав серйозно опановувати перед навчанням у Франції, однак до кінця життя зберігав виразний акцент. У його рукописах траплялися орфографічні помилки та італійські мовні конструкції. Іноді секретарям було непросто розібрати не лише почерк, а й продиктовані ним слова.
4. Його ім’я також змінилося разом із кар’єрою. У ранніх документах він фігурував як Napoleone di Buonaparte. Французьку форму Napoleon Bonaparte почав послідовно використовувати пізніше, коли дедалі міцніше пов’язував своє майбутнє з Францією.
5. У молодості він написав любовну повість. Приблизно у 26 років Наполеон створив «Кліссона і Ежені» — трагічну історію офіцера, який залишає військову службу заради кохання, а потім переживає зраду. Дослідники знаходять у творі автобіографічні мотиви. Фрагменти рукопису виявили у різних колекціях і згодом зібрали в цілісний текст.
6. Після нього залишилося майже 40 500 листів. Наполеон щодня диктував накази, дипломатичні повідомлення, фінансові розпорядження та особисті послання. Сучасний проєкт видання його повної кореспонденції охоплює близько 40 500 документів. Це величезний архів людини, яка намагалася контролювати державу до найдрібніших деталей.
7. Він продав територію, яка практично вдвічі збільшила США. У 1803 році Франція продала Сполученим Штатам Луїзіану — приблизно 828 тисяч квадратних миль землі від Міссісіпі до Скелястих гір. США заплатили 15 мільйонів доларів. Наполеону були потрібні гроші для європейських воєн, а утримання віддалених американських володінь після втрати контролю над Сан-Домінго ставало дедалі менш реалістичним.
Жозефіна, таємні сини й відступ перед кроликами
8. Жозефіна — не справжнє ім’я його першої дружини. Вона народилася як Марі-Жозеф-Роз Таше де ла Пажері, а близькі називали її Роз. Саме Наполеон почав звертатися до неї як до Жозефіни — і під цим ім’ям вона увійшла в історію. Вона була старша за чоловіка приблизно на шість років.
9. Його любовні листи зовсім не схожі на військові накази. Під час Італійської кампанії Наполеон надсилав дружині пристрасні, ревниві й часом відверто розпачливі послання. У березні 1796 року він писав:
«Жозефіна одна живе в моєму серці, займає мій розум і наповнює думки».
Листи руйнують образ холодного стратега: молодий генерал вимагав відповідей, ображався на мовчання й рахував дні до зустрічі.
10. Зради у цьому шлюбі були з обох боків. Поки Наполеон воював, Жозефіна мала роман із молодим офіцером Іполітом Шарлем. Звістка боляче вдарила по чоловікові. Під час Єгипетської кампанії він сам зблизився з Поліною Фурес — дружиною одного зі своїх офіцерів. Її навіть називали «Клеопатрою Наполеона».
11. Розлучення з Жозефіною було політичним, а не просто особистим. Подружжя не мало спільної дитини, а імператор потребував законного спадкоємця. У 1810 році він одружився з австрійською ерцгерцогинею Марією-Луїзою, яка народила сина. Після першого зречення Наполеона вона спочатку хотіла приєднатися до нього на Ельбі, однак австрійська родина переконала її повернутися до Відня. Згодом у її житті з’явився граф Адам фон Нейпперг, від якого вона народила дітей і за якого вийшла заміж після смерті Наполеона.
12. Батько і законний син більше не побачилися. Востаннє Наполеон зустрічав Марію-Луїзу та маленького спадкоємця у січні 1814 року. Його син залишився у Відні, отримав титул герцога Рейхштадтського і помер від туберкульозу у 21 рік.
13. У Наполеона було щонайменше двоє позашлюбних синів. Шарль Леон народився від Елеонори Денюель де ла Плень, а Александр Валевський — від польської аристократки Марії Валевської. Александр зробив успішну дипломатичну кар’єру й став міністром закордонних справ Франції за Наполеона III. Обом синам імператор залишив кошти у таємному доповненні до заповіту.
14. Зграя кроликів справді могла змусити його відступити. Цю історію описав у мемуарах генерал Поль Тьєбо. Начальник штабу Луї-Александр Бертьє нібито влаштував для імператора полювання й наказав привезти близько тисячі кроликів. Але замість диких тварин закупили домашніх. Коли клітки відкрили, кролики не втекли, а кинулися до людей, очікуючи їжі. Вони оточили Наполеона, дерлися на його одяг і переслідували до екіпажа. Це мемуарна оповідь, записана через багато років, однак саме вона стала джерелом знаменитої історії про найбезглуздіший «відступ» імператора.
15. Панічний страх перед котами документами не підтверджується. Наполеону часто приписують айлурофобію, але історики не знайшли надійного свідчення сучасників, яке доводило б таку фобію. Частина дослідників припускає, що легенда могла виникнути через плутанину з його племінником Наполеоном III або просто поповнила довгий список вигаданих дивацтв відомих людей.
Закони, рабство і спадщина, яка пережила імператора
16. Цивільний кодекс він не просто підписав. Наполеон особисто головував на десятках засідань Державної ради, під час яких обговорювали майбутній кодекс. Він не був професійним юристом, але ставив практичні запитання, вимагав зрозумілих формулювань і втручався у дискусії про власність, шлюб, спадкування та батьківські права. У 1804 році документ об’єднав розрізнені правові норми Франції в систему з 2281 статті.
17. Прогресивний кодекс одночасно обмежив права жінок. Він закріпив рівність чоловіків перед законом, захист приватної власності та світський характер цивільних відносин. Водночас одружену жінку поставив у залежність від чоловіка, посилив батьківську владу і встановив нерівні правила щодо подружньої невірності. Тому спадщина Кодексу Наполеона досі залишається суперечливою.
18. Він відновив рабство у французьких колоніях. Революційна Франція скасувала його у 1794 році, але закон від 20 травня 1802 року зберіг рабство в колоніях, повернутих Франції, та відкрив шлях до його поновлення в інших володіннях. Метою було відновлення прибуткової плантаційної економіки. Це рішення стало однією з найтемніших сторінок його правління.
19. Єгипетський похід дав поштовх єгиптології. Разом з армією до Єгипту вирушили понад 160 учених, інженерів, художників і картографів. Вони вивчали природу, архітектуру, старожитності та побут країни. У 1799 році французький офіцер П’єр-Франсуа Бушар знайшов Розетський камінь, написи на якому згодом допомогли розшифрувати єгипетські ієрогліфи. Масштабна праця «Опис Єгипту» стала науковим підсумком експедиції.
20. Сучасне консервування виросло з потреби годувати армію. Французька влада пообіцяла велику винагороду тому, хто запропонує надійний спосіб тривалого зберігання їжі. Кондитер Ніколя Аппер навчився нагрівати продукти у герметично закритих скляних посудинах. У 1810 році він отримав 12 тисяч франків за умови, що оприлюднить метод. Так з’явився прообраз промислового консервування — ще до того, як наука пояснила роль мікроорганізмів.
21. Наполеон не скасував кріпацтво «в усій Німеччині», але його панування прискорило реформи. У створеному французами Вестфальському королівстві король Жером Бонапарт, молодший брат Наполеона, у 1808 році видав декрет про скасування особистої кріпосної залежності. Водночас поміщицька власність і частина платежів та повинностей зберігалися. В інших німецьких державах реформи відбувалися по-різному, зокрема як відповідь на поразки від Франції.
22. Найпереконливіша версія смерті — рак шлунка, а виконання заповіту тривало десятиліттями. Наполеон помер на острові Святої Єлени 5 травня 1821 року у віці 51 року. Сучасні медико-історичні дослідження підтримують висновок розтину про тяжке захворювання шлунка, найімовірніше рак. Теорія навмисного отруєння миш’яком не отримала переконливого підтвердження.
У 1840 році останки імператора перевезли до Парижа й поховали в Домі інвалідів. А розпорядження його заповіту повністю реалізовували вже за Наполеона III у 1850-х роках. Отже, Наполеон продовжував впливати на політику, пам’ять і навіть державні фінанси Франції через десятиліття після смерті.
Важливі новини та історії — поруч із вами.
Читайте більше на Telegram-каналі Субота Онлайн та на сторінці у Facebook.
