“13 лютого [25 за н. ст.] народилася Лариса Петрівна Косач, по чоловікові Квітка, літературний псевдонім – Леся Українка, на Волині в м. Звягелі (Новоград-Волинському)…” – так про народження поетеси писала її молодша сестра Ольга Косач-Кривинюк у книзі “Хронологія життя і творчости Лесі Українки”.
Дитячі роки Лесі Українки у Звягелі залишили в її пам’яті світлі спогади. Її двоюрідна сестра Лідія Драгоманова-Шишманова згадувала:
“Пам’ятаю гарний великий дім із величезним садом у Новограді-Волинському. Таким усе здавалося моїй дитячій уяві, а насправді, може, і дім, і сад не були вже такими великими. У тому домі та саду царювали ми – діти, особливо старший брат Лесі, Михайло, та я – натури буйні. Ціле літо ми грали в одну гру: «Іліаду» і «Одіссею». Маленької Лесічки ще тоді не торкнулася та лиха хвороба, яка згодом зробила її життя безнастанним стражданням. Як гарно, вільно жилося нам у Новограді-Волинському! Нас брали навіть на полювання, на цілий день: одні їхали човнами по Случі, інші – кіньми. Ми, діти, бігали по лісі за ягодами й слухали, як собаки ганяють зайця…”
Про особливу любов Лесі Українки до рідного міста згадувала й її сестра Ольга Косач-Кривинюк:
“Леся завжди, згадуючи своє звягельське життя, пам’ятала дім і сад при ньому. Вона й Міша дуже часто поверталися у спогадах до тих років. Леся любила Звягель, особливо ж прекрасну річку Случ із її скелястими берегами та старий величезний сад Завадських. Взагалі, звягельський період свого життя вона згадувала як найпрекрасніший – можливо, тому, що там вона ще була здорова…”
Звягель (Новоград-Волинський) став для Лесі Українки тим місцем, звідки почалося її життя, її шлях у літературу та боротьбу. Спогади про дитячі роки в рідному місті завжди залишалися для неї символом щастя, свободи і безтурботності.
