У Житомирі вже котрий день триває виставка «Не зрадили своїх присяг», приурочена до 109-ї річниці пластового руху в Україні.
У Житомирі вже третій день триває виставка «Не зрадили своїх присяг», приурочена до 109-ї річниці пластового руху в Україні.
У Житомирі вже чотири роки діє комунальна установа «Пластовий молодіжний центр», яка й виступила ініціатором проведення виставки на головній пішохідній вулиці Житомира. Загалом задум непоганий, оскільки про «Пласт», як найстаршу в Україні юнацьку громадську організацію й досі знають небагато.
Але виставка посеред Житомира поки що справляє враження, наче розповідає вона про життя у іншій країні, але точно – не в Україні. Правила та закони, за якими живе йпроводить свої акції «Пласт», доволі цікаві і навіть мудрі, але все це десь «там», десь далеко від реалій сьогодення. Навіть стенд зі світлинами вихованців «Пласту» для більшості житомирян мало про що говорить: жителі Житомира й досі мало чого знають про життя Олега Ольжича, про Олену Телігу, а присутність на стенді фото Уляни Супрун, яка реформувала українську медицину до її нинішнього немічно – паралітичного стану , лише відлякує від «Пласту» його потенційних прихильників. Але найбільша вада «Пласту» у Житомирі полягає у тому, що він опинився під парасолькою міської влади. Керівник «Пластового молодіжного центру» призначається і звільняється мером міста Сергієм Сухомлиним. До того ж, взявши таку тісну і щільну опіку над «Пластом», міська влада Житомира тепер зобов’язана надавати підтримку хоча б двом-трьом, а краще вже десятку інших дитячих чи юнацьких організацій. Адже усі члени міської громади мають однакове право на допомогу та сприяння із бюджету громади.
Тим паче, що у квітні 2017-го року, коли Житомирська міська рада приймала рішення про утворення «Пластового молодіжного центру», жодного обговорення доволі цікавого питання у сесійному залі не було. А дарма! Принципи та засади демократії, на яких ( до речі) базується і діяльність «Пласту», передбачають цілковитий плюралізм, рівноправ’я усіх членів громади та їх діток. Ну, а у ситуації із «Пластовим молодіжним центром» у Житомирі все виходить якраз по іншому.
Фінансування із міського бюджету отримує лише одна громадська структура, а про інші громадські організації та дитячі рухи міська влада навіть не підозрює. Воно мабуть так було б із «Пластом», якби не мільйонні кошти, які щороку доводиться витрачати на підтримку житомирськихї пластунів. Однак запитання про те, кому потрібний такий дитячо-юнацький «Пласт», як у Житомирі, постає одразу ж, як тільки у шкільному чи дитячому середовищі нашого міста мова заходить про поширення суїцидальних настроїв та наркоманії, про погіршення якості навчання, про екологічну свідомість юного покоління, про катастрофічний стан зі здоровям житомирської дітвори.
Виходить так, що до всього цього «Пластовий молодіжний центр», як комунальна установа Житомирської міської ради має дуже незначне відношення і, тим паче, мінімальний вплив. Ну, а виставка «Не зрадили своїх присяг», яка демонструватиметься на вулиці Михайлівській ще три тижні, насправді цікава, приваблива , але виглядає як давно небачений у Житомирі музейний експонат. Так і хочеться запитати: а ми, житомиряни, на ній певним чином присутні?
Автор: Сидір Ковпак
