У період з 30 травня по 6 червня 2025 року громади Житомирської області провели в останню путь щонайменше 20 українських військовослужбовців, які віддали своє життя, захищаючи Батьківщину від російської агресії. Серед загиблих — як бійці, що героїчно полягли на передовій, так і ті, хто помер від отриманих поранень чи під час реабілітації. У багатьох випадках громади оголошували дні жалоби, люди ставали на коліна під час прощань, а вулиці вкривалися сльозами та квітами.
Серед полеглих — герої з усієї області
У Малині 31 травня вшанували пам’ять Юрія Григоровича Григоровича, 40-річного військового, який загинув на Донеччині під час виконання бойового завдання. Його поховали на Алеї Героїв.
3 червня Оліївська громада повідомила про загибель Олександра Онищука з села Троковичі. Він назавжди залишиться у пам’яті громади як символ самопожертви й мужності.
Особливо болісною стала втрата для Бердичева — 4 червня тут прощалися одразу з двома захисницями: 25-річною Тетяною Любич та 52-річною Світланою Стаховською. Обидві служили у 26 артилерійській бригаді й загинули внаслідок авіаудару на Донеччині.
Героїзм без меж
У Ружинській громаді повідомили про загибель сержанта Ярослава Бромірського, а також про смерть 41-річного солдата Олександра Химинця, який загинув під Сумами. У Радомишлі 2 червня попрощалися з Миколою Лівончиком — його вважали зниклим безвісти ще з серпня 2024 року. Тіло бійця повернулося додому майже через рік.
3 червня у Андрушівці поховали Андрія Шеремета, а в Коростені — трьох воїнів: Дениса Жубинського, Олексія Петренка (“Гермес”) та В’ячеслава Сичевського.
Овруцька громада 1 червня попрощалася з Андрієм Комаревичем, а Словечанська — з Олексієм Патроном та Олександром Торгонським, який до війни працював охоронцем у Харкові.
Ті, хто не дожив до Перемоги, але наближав її
У Лугинській громаді 6 червня стало відомо про смерть Романа Курти, який помер під час реабілітації після поранення. Тут же загинув Юрій Бех — сержант поліції, студент аграрного вишу, який мав закінчити навчання в червні. Його життя обірвалося в бою на Донеччині.
Житомир попрощався одразу з трьома Героями: Степаном Цимбалюком, який вважався загиблим з 2022 року, Андрієм Куровським — учителем фізики, та Максимом Раковичем, випускником з відзнакою та воїном з великої літери.
Житомирщина продовжує платити страшну ціну за свободу і незалежність України. Імена полеглих Героїв навіки вписані в історію регіону та країни. Їхній подвиг — це біль для родин і гордість для нащадків. Кожна історія — нагадування про те, що за мир платиться найвищою ціною.
Вічна пам’ять і слава полеглим. Україна пам’ятає.
