Майже тисячу кошиків упродовж трьох років виготовила з пакувальної стрічки жителька селища Полянка Баранівської громади Людмила Білоцька. Щодня жінка плете п’ять-шість кошиків. Каже, що ескізи своїх робіт не малює, а покладається на власну фантазію і натхнення.
Свій перший кошик Людмила Білоцька сплела близько трьох років тому, коли приїхала у село Полянка доглядати за хворим батьком. Жінка розповідає, аби відволіктися від хвороби, батько почав виготовляти кошики. Людмила вирішила допомогти татові.
“Він виготовляв кошики і так забувався про хворобу, – каже Людмила Білоцька. – І я, дивлячись на це все, думала, а чого я не можу їх робити. Тож ми з батьком вдвох почали виготовляти кошики. Він ще сміявся, що у нас буде сімейний підряд”.
Щодня Людмила виготовляє п’ять-шість кошиків. Каже, що ескізи своїх робіт не малює, а покладається на власну фантазію і натхнення.
“Я придумую, що робити, і я це роблю, – каже Людмила Білоцька. – Спробую один раз, другий, і я його зроблю. В основі – каркас. Кошики міцні, мають гарну форму. Душа відпочиває, а руки працюють. Це – тяжка робота, але вже декілька років я їх охоче виготовляю”.
Нині у колекції Людмили Білоцької близько тисячі кошиків, виготовлених власноруч із пакувальної стрічки.
“Я влаштувала своєрідну виставку своїх робіт, – говорить Людмила Білоцька. – Приходять дивитися односельці, іноді приїздять знайомі. Скільки робіт всього зробила? Я не рахувала. Напевно, близько тисячі”.
