Кровава подія, яка сталася у селі Котівка Радомишльської громади, просто не вкладається у голові: нетверезий чоловік під час сварки порізав шию 42-річній дружині кухонним ножем, а коли на крики прибігла 9-річна донька, він завдав їй не менше 30 ударів по життєво важливих органах колючим предметом. Від смертельних поранень обидві загинули на місці. Після цього чоловік намагався вбити 62-річну сусідку, яка просто стояла на вулиці – поранив її у живіт. Крім того, на очах у сусідок розправився зі своїми котами та собакою. Про це повідомили у ГУНП у Житомирській області та обласній прокуратурі.
Вражає звіряча жорстокість та цинізм цієї людини, направлені на всіх, хто трапився на його шляху у суботній полудень 4 жовтня. Поранену сусідку доставили до лікарні, де вона отримала допомогу. Наразі потерпіла перебуває під наглядом лікарів. 43-річного чоловіка було затримано та повідомлено про підозру у скоєному. 6 жовтня суд Житомира обрав йому запобіжний захід – тримання під вартою без права внесення застави. Чоловік у залі суду зізнався у скоєному. Він сказав: “Я убив дружину, дитину свою. Життя тяжке просто стало. Через то так вийшло.”
Подружжя було позбавлене батьківських прав, але дітей чомусь не вилучили
Подружжя мало пʼятьох дітей, троє з яких проживають у Києві. З батьками перебували тільки дві молодші доньки. В день трагедії 11-річна дівчинка пішла до друзів по сусідству, і це її врятувало.
Загибелі її 9-річної сестрички теж можна було уникнути, адже вона не мала бути вдома в момент нападу. У серпні 2025 року рішенням суду чоловіка та жінку було позбавлено батьківських прав. Однак, неповнолітніх дітей, попри рішення суду, соцслужби чомусь не вилучили вчасно із родини. Відтак правоохоронці проводять перевірку виконання судового рішення органами опіки та піклування в межах кримінального провадження розпочатого за ч. 2 ст. 367 (Службова недбалість) КК України. Винним може загрожувати до 5 років за ґратами.
“Пристрасть до горілки Ігоря та Світлани виявилась сильнішою, ніж бажання зберегти сім’ю”
Журналістка “Суботи” намагалась взяти коментар у працівників служби у справах дітей Радомишльської міської ради, але вони категорично відмовились від спілкування з пресою.
Коли журналістка приїхала у Котівку та підійшла до будинку, де сталося вбивство, побачила занедбану хату, двір та город, які заросли травою та бур’яном. Ніде ні квіточки. У дворі – сміття. Все вказує на байдужість господарів.
– Я знаю цю сім’ю багато років, – розповідає староста села Микола Хоменко. – Спочатку Ігорю та Світлані дуже допомагала мати Ігоря. Вона займалася своїми онуками, готувала їм їжу, читала, пояснювала, виховувала. Ігор працював, Світлана підтримувала чистоту та порядок. Та коли бабуся померла, все почало занепадати. Подружжя все частіше пиячило, сварилося, билося, діти часто бували голодні, хоча Світлана все ще намагалась підтримувати порядок у хаті, і діти були чистенькі та доглянуті. До них часто приїздили соціальні служби. З 2023 року сім’я перебувала на обліку як така, що опинилася у складних життєвих обставинах. Ми їм допомагали, як могли, привозили картоплю, продукти. Коли постало питання позбавлення подружжя батьківських прав, вони начебто взялись за розум. Ігор пішов працювати різноробочим у місцеве агропідприємство, його дружина теж підробляла. Але пристрасть до горілки виявилась сильнішою, ніж бажання зберегти сім’ю. Ми знали, що у серпні має бути суд, але нам ніхто не повідомив, що суд виніс рішення про позбавлення подружжя батьківських прав. Про це ми дізналися днями із соціальних мереж.
Двоє старших дітей Ігоря та Світлани живуть у Києві. У цьому році туди переїхала і 15-річна донька Даша, яка вступила у навчальний заклад. А 11-річна Кароліна та 9 -річна Ангеліна залишились з батьками. Вони вчилися у школі в сусідньому селі Осички. Разом з іншими дітьми їздили на навчання на шкільному автобусі.
“Діти просили їсти і грошей, часто ночували по сусідах”
Сусідки, які добре знають цю сім’ю, погодились на розмову.
– Ігор і Світлана постійно вдвох пили, сварилися, мирилися, знову пили, – говорить пані Ольга. – Ігор сильно бив Світлану, їй навіть”швидку” викликали. А діти часто бували голодні, могли залізти до когось і щось вкрасти. Коли я їздила на базар, привозила їм хліб та банку молока, давала консервації.
– Я живу поряд з обійстям Ігоря та Світлани, – говорить сусідка Зіна. – Їхні молодші дівчата нерідко приходили і просили щось поїсти. Одного разу запропонували зробити якусь роботу за гроші. Я тоді попросила їх зібрати листя горіха і заплатила за роботу. Бувало, що батьки посилали дітей до мене за грошима, але я знала, що вони на ці гроші куплять собі чекушку, тому сама купляла дітям хліба та сосиски. У хаті Ірини та Ігоря за несплату було відрізане світло, воду вони брали у мене, бо в їхньої криниці не було води. Словом, життя сім’ї, особливо дітей, було дуже складне. Але попри все діти дуже любили своїх батьків. Бувало, Ігор іде з роботи, а діти біжать до нього, обіймають, радіють. Дітей він ніколи не чіпав, принаймні ми цього не бачили. Хоча діти нерідко ночували не вдома, а по сусідах. Особисто я боялась Ігоря, намагалась з ним не спілкуватись, бо він був агресивний і непередбачуваний.
Люди розповідають, що напередодні жахливої події Світлана зізналась комусь із односельців, що у її чоловіка нібито “білочка”, але ніхто нічого такого не помічав. Зранку тієї рокової суботи сусіди бачили, що Ігор з доньками весело іде по вулиці, а Світлана щось купувала у місцевій крамниці. Ніхто не чув у їхньому обійсті ніяких криків. Жах почався тоді, коли біля 12 години Ігор вийшов зі свого двору на вулицю. У цей момент ніхто і гадки не мав, що Світлана та Ангеліна вже мертві…
“Ігор пригостив одну сусідку горіхом, а іншу раптово вдарив шилом у живіт”
Ось що розповіла Леся Оверчук, яка стала свідком нападу Ігоря на сусідку.
– У суботу я поверталась від своєї матері на велосипеді. На нашій вулиці побачила двох сусідок – Ольгу і Тетяну, які стояли та розмовляли. Я зупинилась і приєдналась до них. Тут ми побачили, що зі свого двору вийшов на вулицю Ігор з якимось мішком у руках, мабуть, там були вбиті коти. Він знаходився на відстані кількох сотень метрів від нас. Схопив собаку за лапу і вдарив об землю. Раз, ще раз. Собака ще здригався, коли він наступив на нього ногою і просто розчавив. Ігор підійшов до нас і запитав: “Що ви тут обговорюєте?”. Оля каже: “Нічого”. Тоді він дав Олі горішка, а потім повернувся до Тетяни і раптово вдарив її шилом зліва у живіт. Вона у шоковому стані побігла у хату, я кинула велосипед, побігла по вулиці і голосно кричала, а він біг за мною. Люди повискакували на вулицю, і тоді Ігор припинив переслідування. Дуже скоро приїхала поліція і затримала його. Не знаю, що з Ігорем сталося, але це просто жахливо…
* * *
5 жовтня поліцейські слідчого управління ГУНП в області повідомили затриманому про підозру в умисному вбивстві двох осіб, у тому числі малолітньої дитини (п. 1, 2 ч. 2 ст. 115 КК України), у закінченому замаху на вбивство, вчиненому особою, яка раніше вчинила умисне вбивство (ч. 2 ст. 15, п. 13 ч. 2 ст. 115 КК України), а також у жорстокому поводженні з тваринами (ч. 3 ст. 299 КК України). За вчинене йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне ув’язнення.
Процесуальне керівництво здійснює Житомирська обласна прокуратура. Триває досудове розслідування…
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
