Україна

Законопроєкт №8271 про посилення покарання для військовослужбовців – контрпродуктивний і погано впливає на мотивацію бійців, – Закревська

Законопроєкт 8271 про посилення покарання для військовослужбовців – контрпродуктивний і перетворює нашу армію на армію держиморд.

Про це пише для LB.ua адвокатка, боєць ЗСУ Євгенія Закревська.

“Наразі я спостерігаю в армії дуже нездорову тенденцію з кадрами – негативний відбір. Весь армійський так званий HR направлений на негативний відбір. Через це боєздатність армії поступово знижується, хоча мало б бути навпаки. Чому так?”, – порушує питання вона.

Найперше, вона ацентує увагу на неефективній роботі військкоматів.

“10 місяців триває повномасштабна війна. Успішні операції забезпечили можливість і час готувати мобілізаційні резерви. Є кого готувати. Елементарні арифметичні підрахунки говорять: якщо останні пів року ефективно не працювали над залученням резервів і якщо цього не роблять зараз, то за місяць-два буде катастрофа. Тим часом робота військкоматів як була максимально совковою, такою досі й лишається. Вона зводиться лише до забезпечення кількісних показників і виловлювання тих, хто не встиг утекти або (випадково!) і не мав наміру ховатися. Ніхто і не думав перелаштовувати цю імітацію роботи на ефективний рекрутинг чи навіть хедхантинг”, – пише Закревська.

“Боєздатні, мотивовані, ефективні бійці поступово мігрують на передок. Це нормально. Це правильно. Там вони найпотрібніші. Але на нулі ці бійці гинуть, отримують поранення, вибувають, знесилюються, зневірюються. А небоєздатні – котрим страшно, хто чимось зловживає, хто ні на що не здатний, не хоче воювати – більшість з них поступово опиняються на ППД чи в інших тилових де-факто (але не завжди де-юре) підрозділах – подалі від лінії фронту. Адже такі не потрібні командирам на передку – таких максимально намагаються здихатися. Але…Але звільнити цих “небеге” неможливо. І тому ці “небеге” лишаються живими, здоровими, працевлаштованими і продовжують служити. Продовжують отримувати грошове забезпечення. Продовжують займати чиєсь місце, заповнювати штатку”, – продовжує вона.

Адвокатка акцентує увагу на тому, що під час воєнного стану звільнити їх з армії  неможливо. Ні “за власним бажанням”, ні “за згодою сторін”, ні “з ініціативи роботодавця”. Жодної реальної юридичної процедури не існує. Отак і виходить, що на передку воює взвод, який у штаті має умовно 25 бійців. І за штаткою 25. Але 10 з них – на ППД. І воює цей взвод уже 10 місяців без перерв, відпусток і вихідних. А більше людей “не положено”.

“А потім ще й поранених, недолікованих, з нелікованими контузіями виписують як “беге в крайньому випадку” – “частково беге”. І куди?”, – пише вона, додаючи, що їх знову таки відправляють на фронт.

“І ні, нам не потрібна ні додаткова мобілізація, ні навчання резервів, ні ротація – штатка заповнена. Усе нормально”, – зауважує Закревська.

“Перше і головне, на мою думку: Потрібно передбачити юридичну можливість звільнення з армії “за ініціативою роботодавця”, тобто за ініціативою армії. Можливість “непочесного” звільнення, дуже влучний термін стягнула в Олексія Бешулі. Тобто без статусу учасника бойових дій, без ветеранських пільг. Без грошового забезпечення. Потрібно звільнити армію від “небеге”. У першу чергу від очевидних “небеге” – осіб із залежністю. Або і без залежності, які дозволяють алкоголю та іншим речовинам впливати на свою боєздатність і боєздатність підрозділу, наражають інших на небезпеку. Людина, яка непридатна для служби, не повинна служити. Не повинна отримувати грошову винагороду, не повинна сидіти на ППД, не повинна займати місце в штатці”, – додає вона.

За її словами, законопроєкт 8271 пропонує позбуватися таких “небеге” через кримінальні справи.

“Це дуже дороге задоволення. Дороге і довге. Наша країна під час війни не може собі такого дозволити. Та й узагалі жодна країна не може. І не лише під час війни…А ще автори законопроєкту чомусь вирішили, що загроза кримінального переслідування зробить із цих “небеге” боєздатних і дисциплінованих бійців. Серйозно?”, – порушує питання дописувачка.

Також вона звертає увагу, що даний законопроєкт не вирішує проблему звільнення з армії так званих аватарів. Адже бухати на бойових позиціях – це адмінка. А притягнення до адміністративної відповідальності не підстава для звільнення під час воєнного стану. Тобто звільнити аватарів у принципі неможливо.

“Як законопроєкт 8271, який “покликаний боротись з аватарами і іншими порушниками дисципліни”, цю проблему вирішує? Узагалі ніяк. Дає право ВСП проводити огляд на алкогольне чи наркотичне сп’яніння військових. І що далі? За 15 діб аватар повернеться в підрозділ”, – пояснює Закревська.

“На жаль, механізм, запропонований законопроєктом 8271, не лише неефективний – тобто не робить краще. Він контрпродуктивний – тобто робить суттєво гірше. Тому що існує така річ, як мотивація і довіра. Мотивація бійців воювати, виконувати небезпечні завдання, ризикувати собою, вчитися, удосконалювати свої знання і навички, розвиватися. Мотивація добровольців іти служити. Мотивація потенційно мобілізованих прийти за повісткою, не тікати і не косити. Існує така річ, як довіра бійців до командирів і командування взагалі. І навпаки. Так от, 8271 цю довіру вбиває і мотивацію вбиває. Насправді вже сам факт, що командування і Генштаб його запропонували, дуже погано впливає на довіру і мотивацію бійців. А підписаний і чинний, він узагалі буде катастрофою”, – додає адвокатка.

“Ініціатори законопроєкту вважають, що він допоможе боротися із самовільним залишенням поля бою, невиконанням наказів, допоможе запобігти оголенню ділянок фронту. Тобто ми говоримо про критичні, екстремальні ситуації, в яких опинилася людина, яка може потенційно вчинити ці злочини – втекти з поля бою, не виконати наказу. І якщо є розуміння, що тут не працює загроза фізичною розправою, то точно не працює і загроза кримінальної відповідальності. Адже страх смерті і взагалі страх – він тут і зараз, а кримінальна відповідальність хоч 5, хоч 8 років у момент смертельної небезпеки дуже абстрактна і далека. Це не те, що стримає від невиконання наказу, не те, що дозволить побороти страх, залишитися на полі бою, втримати позиції чи піти вперед.

Ну, тобто законопроєкт робить жорстокішим покарання тих, хто злякався, утік, не пішов уперед, але він не працює на превенцію. Не запобігає вчиненню цих дій”, – резюмує вона. 

Схожі матеріали