30 грудня у Свято-Михайлівському кафедральному соборі Житомира попрощалися з військовослужбовцем Олександром Загурським. Він загинув у бою на Донеччині 21 грудня.
“Він молодий, 33 роки, але всього досяг у своєму житті, – розповідає родичка загиблого Людмила. – І квартиру купив, і все у квартиру, і машину. У нього двоє прекрасних діточок. Він і для батьків, і для друзів, і для знайомих був дуже хорошим. Дуже шкода, що він загинув. Ми всі сумуємо. Герої не вмирають”.
“Олександр був золотою людиною, доброю, останнє віддасть, всім допоможе. Такі люди рідко бувають”, – каже родич загиблого Сергій.
Навчався Олександр Загурський у 32 та 20 школах Житомира. Опісля закінчив Житомирський агротехнічний коледж. Понад 10 років займався греко-римською боротьбою, брав участь в спортивних змаганнях обласного та всеукраїнського рівнів, неодноразово ставав переможцем.
“Олександр Загурський прийшов у спортивну школу боротьби у дев’ять років, – згадує тренер загиблого Петро Пискун. – І закінчив займатися спортом вже після армії. Він служив у Президентському полку. Після армії ще виступав на змаганнях та чемпіонатах України. Він – кандидат в майстри спорту, багаторазовий призер чемпіонатів України та області, багаторазовий чемпіон, член збірної команди області. Він відповідальний, порядний. На таких людях тримається Україна. І ми обов’язково переможемо”.
Олександр Загурський служив у десантно-штурмових військах командиром взводу. Зі слів побратимів, до нього дослухалися офіцери. Загинув військовослужбовець 21 грудня під час артилерійського обстрілу росіянами біля села Яковлівка Донецької області.
“Олександр був найкращим командиром. Це воїн, який вів за собою людей, був справедливим і навчав інших справедливості. До нього люди тягнулися”, – каже побратим Євген.
“На ньому тримався весь взвод. Прилетів снаряд, а він був найперший. Ось так і трапилося, ми його не врятували”, – розповідає побратим Дмитро.
Захиснику виповнилося 33 роки. У Олександра Загурського залишилися батьки, сестра та двоє дітей.
