Вирізав сніжинки на заводі — а згодом його роботи побачив світ: незвичайна історія Андрія Куліша

Кілька паперових сніжинок, вирізаних для заводських вікон, несподівано відкрили нову сторінку в житті Андрія Куліша. Йому було вже за тридцять, він працював художником-оформлювачем на Харківському підшипниковому заводі. А згодом його витинанки опинилися в музеях і приватних колекціях далеко за межами України.

17 жовтня 1935 року в селі Перша Гнилиця на Харківщині народився Андрій Куліш — український майстер витинанки, який допоміг повернути це давнє мистецтво на Слобожанщину.

Малював вуглиною на картоні, який знаходив під час війни

Любов до малювання з’явилася в Андрія ще в дитинстві. У родині вміли працювати руками: батько займався ковальством і столярством, вирізував по дереву, самотужки зробив фотоапарат. Мати була майстерною рукодільницею, а її брати гарно малювали.

Одного разу тітка подарувала хлопчикові перші фарби й маленький зошит зі словами: «Малюй, дитино».

У роки Другої світової війни художні матеріали доводилося шукати серед звичайних побутових речей. Андрій брав вуглинки, які бабуся Харитина вигрібала з печі, й малював ними на білих шматочках картону. Картон знаходив у коробках, викинутих німецькими військовими.

Пізніше, вже під час служби в армії, він навіть створював копії відомих картин на двох зшитих солдатських ковдрах. Цими роботами прикрашали клуб військової частини.

Після армії Куліш навчався на тракториста в Дергачах, працював на цегельному заводі на Донеччині. Занять малюванням не полишав: їздив електричкою до Харкова, де навчався в художника Олексія Щеглова.

У 1967 році закінчив школу художників-оформлювачів при Харківському художньо-промисловому інституті. На той час його майбутнє цілком могло бути пов’язане із заводським художнім оформленням. Але в цеху з’явилися ті самі сніжинки.

Як заводські сніжинки перетворилися на справжнє мистецтво

Історію цього повороту розповів журналіст Микола Снаговський, який працював із Кулішем на Харківському підшипниковому заводі. Його спогади опублікувало видання «Є» у 2013 році.

Одного разу перед Новим роком Снаговський зайшов до майстерні Куліша й побачив на вікнах паперові сніжинки. Вони були вирізані так майстерно, що журналіст запропонував колезі серйозно зайнятися витинанками.

Проте Андрій Микитович не відразу захопився новою справою. За спогадами Снаговського, минув приблизно рік, перш ніж вдалося його заохотити. Журналіст організував кілька невеликих виставок робіт Куліша — малюнків, плакатів, колажів і перших витинанок.

І саме паперові візерунки привернули найбільше уваги відвідувачів.

Свою першу витинанку «Півник та калина» сам Куліш оцінював доволі суворо. В одному з інтерв’ю він називав її примітивною та недосконалою. Зате колегам робота сподобалася. Вони попросили вирізати щось іще.

Так у його житті з’явилося мистецтво, про давню історію якого він тоді майже нічого не знав.

Колись витинанками прикрашали хати — Куліш повернув їм популярність

У XIX столітті паперові витинанки були звичними прикрасами українських осель. Майстрині вирізали з паперу квіти, дерева, птахів, геометричні орнаменти. Ними прикрашали стіни, стелі, полиці й вікна.

З роками ця традиція в багатьох місцевостях відійшла на другий план. Андрій Куліш почав повертати їй популярність на Харківщині.

Він поступово вийшов за межі звичайних симетричних орнаментів. У його картинах з’явилися козаки, українські хати, дерева, птахи, портрети історичних діячів і цілі побутові сцени.

Серед відомих робіт майстра — «Лісова пісня», «Пташиний сон», «Слобожанський рушник», «Тече вода з-під явора», «Різдво Христове», «Берегиня» та інші.

Особливе місце у творчості Куліша посідала тема рідної домівки.

Одну витинанку про батьківську хату він створював понад рік

У методичному виданні про українську витинанку, підготовленому на Харківщині, збереглися спогади майстра про його улюблені роботи — «Рідна хата» та «Чумацька доля».

Обидві нагадували йому про матір, яка знала багато народних казок і легенд, любила розповідати про українські звичаї та історію.

Над витинанкою «Рідна хата» Андрій Куліш працював більш як рік. Він намагався якомога точніше передати вигляд старенької батьківської мазанки. Окремо вирізав кожний листочок на деревах.

У цій роботі папір став способом зберегти образ дому, який художник пам’ятав із дитинства.

Від виставки в Харкові до колекцій за океаном

Перша персональна виставка витинанок Андрія Куліша відбулася у 1992 році в Харківському літературному музеї.

Її відвідав відомий колекціонер народного мистецтва Олексій Петриченко. Він високо оцінив роботи майстра й відібрав кілька творів до власної колекції.

Згодом були виставки в Могилеві-Подільському, Києві та інших містах. Витинанки Куліша потрапили до музеїв і приватних зібрань у США, Австралії, Бельгії, Ізраїлі, Німеччині та Польщі.

У 1995 році художник став членом Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Здобутими навичками він ділився з дітьми. Проводив майстер-класи в харківських школах, навчав створювати найпростіші паперові візерунки, брав участь у роботі журі дитячих мистецьких конкурсів.

Українські народні майстри працюють із найрізноманітнішими матеріалами. На Житомирщині, наприклад, майстер Микола Климович з Овруча створює картини із соломи та навчає народних ремесел дітей.

У жовтні 2025 року, до 90-річчя від дня народження Андрія Куліша, в Харкові організували ювілейну виставку «Світ витинанок Андрія Куліша». В експозиції представили роботи, в яких традиційні орнаменти поєднані з побутовими сценами та спогадами про життя майстра.