Ця розповідь – про кохання, загартоване війною, кохання, яке поєднало долі воїна-захисника Петра Михайленка з с. Мирославка Швайківської громади Бердичівського району та Маргарити Русинської – дівчини з Полтави.
Петро Михайленко – безстрашний воїн, світла людина, суцільний оптимізм і позитив
Петра Михайленка зростило і виплекало мальовниче село Мирославка, що на Бердичівщині. А народився наш земляк 19-го квітня 1995-го року, у День проліска, коли світ відзначає свято квітки – символу надії, тепла, віри в життя і мужності. Таким хлопець і виріс – доброзичливим, щирим, відкритим та відважним. Батьки, Зоя та Олег Михайленки, виховали чудових дітей: дочок – Олену і Світлану та синів-двійнят Петра і Миколу. Перша вчителька Зінаїда Гаврилівна Іщук із теплотою згадує своїх колишніх вихованців: «Чемні, слухняні, акуратні та щедрі. Обидва брати – учасники АТО. Не забувають школу, а коли у мене в гостях, то з квітами і цукерками». Староста Мирославського старостинського округу Швайківської сільської ради Ірина Мельничук із повагою розповідає про родину Михайленків та з особливою гордістю – про Петра, захисника України: «Гарна людина – добра душею, чуйна і завжди привітна та усміхнена. Приклад для інших у тому, як не здаватися у випробуваннях. Справжній боєць і патріот, котрий навіть у непростих обставинах не опускає руки, а заспокоює та підтримує інших». Олександр Гусар, котрийдружить із Петром зі шкільного дитинства, називає односельця позитивною людиною: «Впевнений у собі і своїх діях. Доброзичливо, з розумінням ставиться до оточуючих».
В армії Петро Михайленко близько 10-и років. Закінчивши школу, в 2013-му пішов служити у Збройні Сили України. Брав участь у бойових діях у зоні АТО. З початком повномасштабного російського вторгнення в Україну, навесні 2022-го року, без вагань вирушив боронити рідну землю від загарбників. Воював на Донеччині, на найгарячіших напрямках фронту. У грудні минулого року механік-водій самохідної артилерійської установки отримав важкі поранення двох ніг. Спочатку перебував на лікуванні у Дніпрі. А потім його доправили у Вінницю, де нині проходить реабілітацію і готується до протезування.
Коли в душі цвітуть ромашки: Маргарита Русинська – надія, радість і підтримка захисника
Маргарита Русинська – родом із Кропивницького, близько десяти років проживає у Полтаві. Свого часу вона працювала кухарем, а зараз виконує обов’язки оператора механізованих ферм, слюсаря. За що б дівчина не бралася, до всього ставиться відповідально. Ми спілкувалися в телефонному режимі, і навіть на відстані відчувалася її тепла харизма. Приваблюють щирість та відвертість, простота і дружелюбність Маргарити. На світлинах бачимо рудоволосу красуню з великими виразними очима. І нерідко в її руках – букети квітів, які в народі іменують сонячними. Кажуть, що у людей, котрі люблять ромашки, – добра душа. Петро Михайленко часто називає свою обраницю сонечком, коханою принцесою…
Закохані, щасливі і незламні!
Вони знайшли одне одного у дні війни. А познайомились у TikTok. День 24-го серпня 2023-го року запам’ятається на все життя… Маргарита і Петро стали листуватися, і вже незабаром почали розмовляти мобільним телефоном, посилати меседжі та виходити на відеозв’язок… «Очі Петра , його погляд викликали довіру. – згадує Маргарита. – Розташовували до себе його відкритість і прямолінійність. Він завжди говорить те, про що думає і що відчуває. Він робить мене щасливою…» «Ми чимось схожі, маємо багато спільного між собою. – поділився Петро. – До того ж обидва прямі та правдиві. Маргарита вірить у мене…»
І була зустріч у госпіталі. Маргарита приїжджала знову і знову, підтримувала та мотивувала… Десятого січня Петро зробив своїй коханій пропозицію руки і серця. Подарував букет її улюблених ромашок у світло-фіолетовій упаковці. Психологи вважають цей колір джерелом натхнення та рекомендують використовувати, коли мова йде про серйозні плани. І виявилося, що Петро вгадав – фіолетовий дівчині найбільше до вподоби. Що ж, випадкових збігів не буває… Маргарита погодилася на пропозицію 28-річного чоловіка: «Будемо разом назавжди». Почався новий етап їх життя…
Кохання, яке долає всі межі і бар’єри, дає сили та зцілює, дарує радість і гармонію. Щастя вам, любові та взаємоповаги, мирних і добрих днів, здійснення задумів та мрій, Маргарито і Петро! Щиро радіємо за вас…
Фото – зі сторінок у Facebook Петра і Маргарити
Джерело: Ріо-Бердичів
