Україна

Великдень-2023: як підготуватись до свята і що покласти до великоднього кошика

Великдень називають найдавнішим і найважливішим християнським святом. Розповідаємо, як до Світлого Христового Воскресіння готувались протягом Страсного тижня, що збирали у пасхальний кошик і коли його освячували.

«В сакральну ніч не можна спати, бо нечисть присниться»

Найбільше обрядів, дійств та прикмет припадає на Страсний, або Чистий четвер. В цей день до сходу сонця прийнято було умитися, ще стригли волосся (вважалося, так бистріше відросте) і мили дітей (у воду додавали освячену вербу). А якщо в домі були хворі люди, то воду після них виливали на перехресті доріг. Знаючи про таке повір’я, здорові люди старанно обходили калюжі в цих місцях, щоб не вступити туди і не підхопити хворобу.

 В п’ятницю не дзвонили дзвони, а скликали на службу за допомогою дощечки, в яку били колотушкою (в знак того, що Ісуса розпинали на хресті), — розповідає Лариса Полуянова, етнографиня, наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури і побуту України (Пирогів). — Обносили тричі Плащаницю (полотно з зображенням тіла Спасителя во гробі) навколо церкви, і знов заносили святиню назад. До цього моменту не можна було вживати пісну їжу.

В цей день не можна було співати, грати на музичних інструментах, лаятися, голосно розмовляти, вважалось гріхом працювати, прати, різати, колоти дрова — це був день скорботи. Хазяйки тільки могли погодувати худобу і посадити капусту (день вважався найбільш сприятливим для цього овоча). Також пекли паски поминальні (на гробки), розписувати писанки для померлих.

Суботу називали тихою (бо Господь перебував у гробі і зійшов у пекло, щоб звільнити праведників). Господині готували страви до святкового столу, фарбували яйця, використовуючи цибулиння, бузину, корені яблунь, кропиву, горіхи, сухі фіалки.

Цього дня готувався великодній кошик, куди входили: паска (тіло христове, символ вічного життя), яйця (символ нового життя), сир, масло (бажання Божої благодаті), шинка і ковбаса (нагадування про жертовність), хрін (коріння віри у Воскресіння Христа), четвергова сіль як символ достатку (а ритуально символ зв’язку між Богом і народом, адже Христос назвав своїх учнів «сіллю землі», що рознесуть звістку про християнство по світу). Це обов’язковий набір. Якщо класти вино, то тільки «Кагор». Ще інколи брали ножа, яким нарізали страви на пасхальному столі. Частину кошика віддавали на церкву немічним, сиротам, а дома залишали теж багато пасок, щоб було чим розговітись, пригостити родичів, кумів, сусідів.

Святково одягнені віряни ввечері йшли на службу, на всеношну. Вважалось, що не можна спати в сакральну ніч, бо нечисть присниться, а темна сила збирається саме під храмом. Поки шла всеношна, іноді на церковному подвір’ї юнаки розпалювали вогні і так наче присвічували дорогу Христу, коли він мав воскреснути. Ну і біля вогнищ могли погрітися віряни.

В хатах вночі підтримували вогонь від чистого четверга — горіла лампада або не згасала свічка. Коли священник оголошував: «Христос воскрес», починали освячувати кошики. Люди вітались з родичами, цілувались три рази, не засуджувалось христосуватись навіть з мало знайомими.

«Коли господині ставили в піч паски, то в хаті не можна було сидіти, бо виріб осяде»

 При підготовці до Великодня на Гуцульщині помічали деякі особливості, — продовжує розповідь Сергій Кузь, співробітник відділу «Карпати» музею в Пирогові. — Зазвичай на Гуцульщині Страсний тиждень, який називали живним, був ще прохолодним. У вівторок господарі чистили городи, набирали купи сухого рослинного сміття для того, щоб в ніч на середу запалювати вогнища, і цей обряд називався «гріти діда». Родина виходила до куп з гостинцями: викладали писанку, кукуцик хліба, чарочку води і дрібку солі. Вогнище розгоралося, а люди водили хоровод. За древніми легендами, «дід» був бог Студені, якого проганяли і чекали тепла. Дим прогрівав землю, а ще душі померлих. А коли дітки бігали від вогнища до вогнища сусідів, їх пригощали хлібцями і писанками. Дехто з господарів ворожив на худобу: якщо першими прибіжать «гріти діда» дівчатка, то хазяйська корова отелиться теличкою, а вівці принесуть ягничок… Малі діти, яких називали кукуцарі, могли і ще в середу-четвер за винагороду (за кукуцик хлібчика) продовжувати під дворищами кричати: «Гріти діда, гріти діда»…

В середу не можна було обробляти дерева, тюкати сокирою, бо всохнуть. Але коли навмисно намагались прибрати деревину, тоді господарі застосовували сокиру і стукали нею по стовбуру.

В четвер переважно генерально вимивали хати, витрушували килими, постілі, милися самі. До сходу сонця, у кого були вівці, їх трохи стригли на чолі, біля вимені. Цю вовну мили, чистили, вичісували і з неї скручували нитку, яка б зцілювала від деяких хвороб (перев’язували ниткою хворі руки й ноги). Вівчарі на полонині пов’язували цей мотузок на поперек, а після свята Юрія (у травні), коли виганяли худобу, з’єднували нитку на ґудзик, щоб вівці не губились.

Так прибирали хату до Пасхи в західних регіонах

В п’ятницю нічого не робили і дотримувалися тиші.

В суботу готувалися з ранку: пекли паски, дописували писанки (їх робили самі чи замовляли майстрам ще заздалегідь). Писанкарством займалися тільки жінки і дівчата. Коли господині ставили в піч паски, то в хаті не можна було сидіти, бо виріб осяде. Вважалось, якщо паска западе, то хтось помре в родині. На пасочку, яку налаштували до печі, ставили звичайні яйця (одне помічала для себе газдиня, друге — газда) і спостерігали: чиє яйце «потопиться», той помре в поточному році…

На Гуцульщині солодка випічка називалась «бабка». Паска — хліб, який по-різному прикрашали хрестиками, шишками. Готові паски складали в пасківники і готувались до служби. У кошику збирали стандартний набір: паски, яйця, сир, масло, ковбаси. Після служби багатші газди швиденько все забирали до кошика, сідали на коня і чимдуж прямували додому. Вважалось, хто після посвячення пасок швидше дістанеться свого порогу, той на своєму кутку цілий рік буде першувати… Ті, хто залишався ще біля церкви, обмінювалися випічкою, то називалося «дати за поману» — за померлих, за худобу, щоб добре велася. В ХХ столітті за Західній Україні випікали «баранчики» в металічних формах (30−40 см, бували і більші). Така випічка вважалась ознакою високої майстерності господині.

В суботу перед Великоднем ще навіть голосно не розмовляли, але молодь готувалася до святкових веселощів, бо попереду були розваги, забави та пісні, селяни ходили в гості, пригощали родичів, кумів, сусідів, тому заготовляли багатенько крашанок, писанок, пасок, щоб вистачило на декілька днів.

Як проінформували в Пирогові, в музеї до 7 травня працює виставка, присвячена Великодньому святу. В хаті управи в експозиції «Наддніпрянщина» розміщені посуд, кошики, писанки, вишитий святковий одяг, рушники, ікони, різна атрибутика, інші вжиткові речі жителів Центральної України. Ті, хто цікавиться народними традиціями, зможуть познайомитися з експонатами і перенестися в часи, коли не було мобільного зв’язку і планшетів, а в побуті користувалися простими і необхідними речами, зробленими своїми руками.

Слідкуйте за нашими новинами в Телеграм-каналі Субота Онлайн

Схожі матеріали

Березень 2024
Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031