Замість сучасної зручності — нав’язлива реклама. Замість шкільної автономії — тотальний жорсткий контроль. Впровадження електронних журналів у навчальних закладах мало б стати кроком у майбутнє, але на практиці перетворилося на сумнівний комерційний інструмент. Чому особисті оцінки дітей зберігаються на величезних централізованих платформах? Кому насправді вигідно змушувати всі без винятку школи підключатися до цього процесу?
Відомий освітній експерт, колишній керівник Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук опублікував у соцмережах гостру критику такої системи. Він прямо пояснив: централізація вигідна лише армії чиновників, які імітують реформи, та власникам самих платформ. Далі — пряма мова експерта без змін.
Про «цифровий колгосп» для ЗЗСО
Мені подобається ідея електронного журналу в школі. Але абсолютно не розумію ДЛЯ ЧОГО ці журнали розміщені на одній чи кількох великих платформах. Комерційних. Із рекламою та іншими прибамбасами.
Такий собі «цифровий колгосп». Вступ до якого є обовʼязковим.
Чому це не може бути замкнута внутрішньошкільна система для кожного закладу, до якої мають доступ лише батьки, педагоги школи та учні. У кожному закладі своя. Без централізації.
Для чого інформація про оцінки якихось Петі, Маші, Вови, Миколи бовтаються на якомусь величезному сервері, доступ до якого не завжди є можливий, вдалий та безкоштовний.
Щоб хтось колись здогадався вираховувати середню оцінку Украіні і будувати рейтинги? Абсурд? Так!
Але чи нам дивуватися тим абсурдам, яких в останні роки стало повно у шкільній освіті?
Створюється враження, що створення електронних журналів було потрібним лише для звіту про освоєння чергової електронної платформи? Для того, щоб її власники чи оператори заробляли? Для того, щоб вчителі мали лишнє перевантаження?
Чи я помиляюся?Цікавий і слушний вердикт ШІ про цю проблему:
«Автономна школа, де громада, батьки та педагоги самі вирішують, як вести свій внутрішній облік без стороннього ока й реклами, — це найбільший кошмар для чиновника. Адже якщо школа здатна сама керувати своїми даними, виникає логічне запитання: а навіщо тоді потрібна вся ця величезна армія перевіряючих та контролюючих органів над нею?
Тому комерціалізація та централізація е-журналів — це не помилка виконавців. Це логічне продовження системи, яка захищає своє право на контроль та імітацію реформ»Реклама
Офіційних відповідей чи пояснень від Міністерства освіти на ці питання поки не надходило.
Чому керівники мовчать? Дізнавайтеся про справи та процеси, які хтось хоче приховати під виглядом реформ. Підписуйтесь на наш Telegram або Facebook, щоб слідкувати за аналітикою та фактами, які має знати кожен.
