У селі Дубовець, що неподалік Житомира, сталася подія із розряду незвичайних: увечері 6 березня старенька жінка впала у криницю. Деякий час син розшукував її, а коли знайшов – кинувся слідом за нею в криницю надопомогу. Треба віддати належне відданості та стійкості чоловіка – він підтримував 72-річну матір над водою щонайменше 40 хвилин, доки приїхали рятувальники та витягли обох на поверхню. А скільки часу провела мати у холодній воді до того, як її знайшов син, – невідомо. Медики “швидкої”госпіталізували постраждалу до лікарні з ймовірним діагнозом – загальне переохолодження тіла. Усі обставини наразі встановлюються.
“Василь повернувся додому, а матері немає”
Як таке могло статися? Журналістка обласної газети “Субота” приїхала у Дубовець та зустрілась з сином жінки, якого звати Василем. Чоловік категорично відмовився від спілкування. Мовляв, зараз йому потрібно покормити худобу, а потім він поїде до матері в лікарню. На бесіду немає часу, та і бажання згадувати пережите немає… Тоді журналістка звернулася до мешканців села.
– Я можу лише розповісти, що кажуть люди, бо сама не була свідком цієї події, – говорить односельчанка пані Анастасія. – Жінку, яка впала у колодязь, звати Людмила, а її сина – Василь. Вони жили удвох, син опікувався матір’ю. Вона хворіла, минулого року лікувалась у лікарні. У той вечір Василь повернувся додому близько восьмої години. Одразу побачив, що хвіртка обійстя відкрита, а матері на подвір’ї немає. Її не було і вдома. Василь з товаришем почали всюди її шукати. Через кілька хатин від них живуть сусіди, у яких Василь і Людмила часто набирали воду з криниці. У цьому обійсті зараз нікого немає – хазяї періодично наїжджають сюди, але постійно не живуть. Василь звернув увагу на те, що хвіртка обійстя відкрита, а біля криниці лежить відро. Він зайшов на подвір’я та, мабуть, почув з криниці якісь звуки, заглянув туди. Там у воді побачив свою матір і негайно кинувся до неї. А односельці викликали рятувальників…
Витягли матір та сина за допомогою рятувальної мотузки та пожежного поясу
Докладніше про те, як рятували матір і сина розповів Віктор Нестерчук – головний майстер-сержант служби цивільного захисту.
– Фахівці ДСНС отримали інформацію про подію о десятій годині вечора. Дорога від Житомира до села Дубовець зайняла приблизно 20-25 хвилин. Коли ми під’їхали, побачили, що у дворі біля криниці зібралися сусіди, а всередині криниці знаходиться старенька жінка та її син. Було вже темно, і тому доводилося постійно освітлювати криницю ліхтарями. Криниця виявилась не маленькою. Відстань до води була метрів шість, а вода доходила синові до пояса і навіть вище. Чоловік постійно підтримував матір над водою, інакше вона би втопилася. Жінка була невисока на зріст, крім того, вона втратила свідомість. Ми скинули у криницю рятувальну мотузку та пожежний пояс. Син одягнув цей пояс на матір, охопивши її тіло під пахвами. Троє рятувальників почали тягнути мотузку. Піднімати жінку на поверхню було досить складно, тому що її тепла куртка набралася водою, що значно добавило кілограмів. Сусіди теж допомагали нам тягнути мотузку. Коли нарешті підняли жінку, її вже чекали медики “швидкої”. Потім витягли сина. Він швидко побіг додому, щоб переодягнутися в суху одежу, а потім разом з матір’ю поїхав до лікарні…
“Людмилу і Василя у селі поважають”
Односельці співчувають пані Людмилі та її сину, адже вони пережили справжній шок та промерзли, особливо Людмила. Цю сім’ю у селі поважають і говорять про неї тільки добре.
– Дуже хороша сім’я, – ділиться односельчанка пані Надія. – Там ніхто ніколи не пиячив. Всі працьовиті. У Люди є два сини. Один – Василь, який живе з нею та опікується матір’ю, а інший живе в Житомирі. Колись ми дружили сім’ями, Люда у мене брала молоко. Ми дуже тепло спілкувалися. Останнім часом Люда хворіла та лежала в лікарні, у неї був високий тиск та боліла голова. А як сталося, що вона впала у криницю – не розумію. Вона сама низенька, можливо, нахилилася над криницею і їй стало погано, чи просто не втрималася і впала. Добре, що обох врятували. Тепер головне, щоб жінка одужала…
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
