у Житомирі нагородили лауреатів Всеукраїнської літературної премії імені Івана Сльоти. Дипломи отримали: письменник, журналіст Михайло Жайворон та науковиця, поетеса Галина Студінська.
Про це розповів один із засновників премії, краєзнавець, меценат, громадський діяч Геннадій Махорін.
За його словами, Всеукраїнську літературну премію імені Івана Сльоти вручали вже вдруге.
Михайло Жайворон отримав премію за співпрацю з Іваном Сльотою та редагування і видавництво його книжок.
У коментарі Суспільному Михайло Жайворон розповів, що був знайомий з Іваном Сльотою з початку 90-х років минулого століття.
“Я тоді був редактором обласної громадсько-політичної газети “Житомир”. Іван Сльота частенько заходив до редакції. Публікували ми його вірші. Це я напоумив його видати збірку його поезій. Першою вийшла маленька “захалявна книжечка”. Її назва — “Пісня моїх пісень”. Він мені навіть свій автограф залишив: “Михайлові Жайворону щиро вдячний за те, що вигніздив, окрилив і випустив сю скромну ластівку у світ білий”, 1998 рік. Потім він видавав багато інших книг. “Золото зажнив’я” він мені також подарував і підписав. Він любив автографи писати віршовані: “Михайлу Жайворону в нашу жагу на дружнім полі — підношу збірку цю, мов чашу питва до хліба й солі”, 2006 рік”, — поділився спогадами лауреат премії.
За словами Михайла Жайворона, ця відзнака для нього — це не лише нагадування і спомин про співпрацю з Іваном Сльотою, а й приємність, що ця премія зародилася.
“І вона знайде свою дорогу не тільки до шанувальників Івана Сльоти, шанувальників його творчості, його пісень, його віршів прекрасних, а й стане свідченням того, що ім’я його не буде забуте ні в літературі, ні в мистецтві. Йому і пам’ятник є вже, і барельєф на Михайлівській — це дуже добре, велику подвижницьку роботу робить його дружина Валентина Бартош-Сльота, з якою ми теж давно знайомі. Ми дуже дружили з Іваном Сльотою. І для мене він, як живий, бо завдяки цій премії він ніби тут, із нами. І я сподіваюся, що його ім’я закарбується в українській літературі золотими літерами”, — сказав Михайло Жайворон.
Також премію вручили вченій-економісту Національного наукового центру “Інститут аграрної економіки” Галині Студінській, для якої поезія є одним із її захоплень. Вона вже видала 2 томи свого поетичного щоденника під назвою “Все буде Україна!”. Кожен том — це щоденник віршів за рік війни.
“Два томи вже вийшли, третій в роботі. Мій щоденник — це щоденна потреба висловити свої думки. Спершу це було через страх. Я зрозуміла, що це моя зброя проти страху. Потім воно переросло в щось більше, тому що я висловлювала не тільки своє ставлення до подій, які в цей день траплялися, а й почала надавати свою власну оцінку всім подіям взагалі: політичним, економічним, геополітичним”, — сказала поетеса.
За словами Галини Студінської, премія імені Івана Сльоти для неї — це визнання її творчості.
“Для мене визнання — це дуже важливо, тому що мало хто сьогодні захоплюється поезією взагалі. Мало хто сьогодні витрачає час на це. Навіть у Facebook є близько сотні друзів, а читають лише сім-вісім людей. Але визнання з зовнішнього світу — це зовсім інше. Тому для мене це важливо”, — зауважила Галина Студінська.
Нині вона живе і працює у Києві, але Житомирщину вважає своєю малою батьківщиною.
“Ми з чоловіком і досі прописані в Малині, хоча вже 25 років живемо в Києві. Мій чоловік — житомирянин, він тут народився, а коли йому було 27 років, він був мером Малина. Ось чому я сприймаю Житомир, і зокрема Малин, як свою малу батьківщину. Однокласники мого чоловіка прийняли мене, і я ходжу на зустрічі з випускниками до нього в клас. Мої куми тут з’явилися, діти мої тут народилися. Все у мене пов’язано з цією територією, навіть друге життя. У мене була дуже складна ситуація і мене врятували саме у Житомирі. Тому це для мене мала батьківщина і відзнаки житомирські — це також певний крок. Перший крок був у Малині, де мені вручили літературну премію імені Василя Скуратівського. Мені також це було дуже приємно”, — сказала поетеса.
Іван Михайлович Сльота (1937-2014) — хоровий диригент, композитор, народний артист України, художній керівник і головний диригент Поліського державного ансамблю пісні і танцю “Льонок”, педагог, професор Житомирського державного університету імені Івана Франка, почесний громадянин Житомира. Він є автором поетичних збірок, пісень: “А льон цвіте”, “Не згорає зоря”, “Ти мене замани”, “Купавушка”, “Батьківська хата”, “Ой хотіла мене мати” та інших.
Всеукраїнську літературну премію імені Івана Сльоти започаткували у 2023 році. Першими її лауреатами стали:
- у номінації “Літературознавство” — доктор філологічних наук, професор, педагог, письменник Петро Білоус (Житомир);
- у номінації “Поезія” — письменниця, кандидат культурології, громадська діячка Світлана Соболевська (Київ);
- у номінації “Співана поезія” — музикантка, виконавиця пісень, композиторка, педагогиня Лариса Бойко (Житомир).
Засновники премії:
- кандидат історичних наук, краєзнавець, меценат, громадський діяч Геннадій Махорін;
- громадський діяч, голова Фонду “Разом переможемо” Микола Приставський;
- депутат Житомирської міської ради Микола Янушевич.
Джерело: suspilne.media
