Росія входить у 2026 рік без “швидких перемог” на фронті, але з незмінною тактикою виснаження. За оцінками джерел і аналітиків, Кремль робитиме ставку не на прориви, а на постійний тиск, щоб поступово перетворювати тактичні здобутки на аргументи — і на полі бою, і за столом переговорів, – пише РБК.
Ключова ціль №1 — повна окупація Донеччини. У фокусі — напрямок Покровська та Мирнограда, а також вихід на укріплену лінію оборони в районі Костянтинівки–Краматорська–Слов’янська. На цьому відрізку росіяни дедалі частіше діють за схемою: обхід міста, інфільтрація малими групами й “перерізання” логістики дронами замість прямого штурму.
Додатковий тиск ворог намагається створювати і на північних підступах до агломерації — через плацдарми в районі Осколу, а також на Лиманському та Куп’янському напрямках. При цьому активні бойові дії не завжди означають швидкий прогрес: значна частина боїв перетворюється на боротьбу за дороги, коридори забезпечення і “сіру зону”.
Ціль №2 — Запорізька область. Ворог активізувався одразу на кількох ділянках: навколо Гуляйполя, на напрямках Оріхова, а також у районах Степногірська й Приморського. Загальна логіка — розширити зону контролю, ускладнити українську логістику і створити додатковий переговорний важіль: мовляв, якщо не віддаєте Донбас — тиснутимемо ще й на Запоріжжі.
Аналітики наголошують: 2026-й може пройти за різними сценаріями, але “базовий” — це війна на виснаження паралельно з переговорами, які то активізуються, то зупиняються. Варіанти коливаються від затяжного конфлікту без рішучих змін до спроб нав’язати Україні жорсткі умови, або ж заморозки бойових дій по поточній лінії фронту — залежно від тиску партнерів і ціни війни для Москви.
