Житель Хорошева Владислав Щербина трагічно загинув у автомобільній аварії 25 жовтня у селі Рижани Хорошівської громади. За злою іронією долі це сталося через два дні після його дня народження – 25-річчя. Вбиті горем батьки не мають відповідей на численні питання, зокрема: чому Владислав сів у машину до нетверезого водія, якого взагалі не знав? Куди і навіщо вони поїхали? Відповіді на ці та інші питання має отримати поліція, яка в даний час проводить розслідування.
Машина врізалась у стовп, а потім у паркан
Як повідомили у пресслужбі ГУНП у Житомирській області, аварія сталася близько 15:00 на вулиці Центральній у селі Рижани. Машина їхала в напрямку центра села. За попередніми даними, 26-річний житель громади не впорався з керуванням автомобіля КІА Сееd та виїхав за межі проїжджої частини. Машина зіткнулася із залізобетонною опорою, після чого продовжила рух за інерцією та остаточно зупинилася, врізавшись у паркан. Після ДТП водій втік у невідомому напрямку, але згодом поліцейські його розшукали та затримали. Йому повідомлено про підозру у скоєному. На момент аварії у салоні було двоє пасажирів – жителів Хорошева. На жаль, 25-річний чоловік від отриманих травм загинув на місці. Інший 29-річний пасажир тілесних ушкоджень не зазнав.
За даними пресслужби Житомирської обласної прокуратури, підозрюваний під час скоєння ДТП вже був позбавлений права керування транспортними засобами та перебував у стані алкогольного сп’яніння.
Затриманий водій їздив без прав та розбив не одну машину
Жителі Хорошева досі перебувають у шоковому стані та розпачі, адже всі добре знали Владислава, поважали та любили його за веселу вдачу, порядність та готовність у будь яку хвилину підставити плече та захистити. Це не високі слова, а дійсність, адже всі, з ким довелося спілкуватися журналістці “Субота” підтверджують сказане.
Журналістка поговорила з батьками Владислава – Тетяною та Володимиром, які досі не можуть змиритися з непоправною втратою та прагнуть до кінця розібратися в тому, чому і як сталася трагедія.
– З водієм машини ми особисто не знайомі, – говорить мати загиблого Тетяна Щербина. – Знаємо лише, що він із села Будо-Рижани, звуть його Віктор, а ще те, що він їздив у машині без водійський прав, які вилучила поліція. Його позбавили права керувати авто, адже він не раз у нетверезому стані потрапляв у аварії та розбив вже не одну машину. Нам дещо вдалося з’ясувати від свідків про події того рокового дня, коли загинув син.
– У той день Віктор зі своєю компанією випивав на місцевому озері, – продовжує пані Тетяна, – а потім поїхав до магазину у Хорошеві за “добавкою”, тобто за випивкою. У цей момент наш син знаходився біля магазину “Крафта” і розмовляв зі своїм знайомим Олегом. Водій під’їхав, вийшов із машини та привітався з Владиславом і Олегом. Владислав взагалі не знав цього водія, а Олег був з ним знайомий. Водій зайшов у магазин, купив те, що хотів, а коли вийшов, почав чіплятися до Олега та шарпати його. Все це бачив продавець магазину. Владислав заступився за Олега, розтягнув обох у різні сторони, поплескав по плечу Олега, мовляв, заспокойся. А потім всі вони сіли до машини і кудись поїхали. Не розумію, навіщо син поїхав з незнайомим і нетверезим водієм? Невідомо також, куди вони поїхали. Я точно знаю, що Владислав у цей день домовився зі своїми друзями про зустріч. Вони кілька разів дзвонили йому та запитували, коли прийде, а він відповідав, що скоро буде. Тобто син не збирався бути довго з Олегом та Віктором.
“Влада можна було врятувати, якби вчасно викликали “швидку”
– Мій син сидів на задньому сидінні з правої сторони, і сталося так, що під час аварії від удару постраждала саме права задня частина машини, – продовжує пані Тетяна. – Після аварії Віктор та Олег вийшли з машини і розбіглися у різні сторони, кинувши Влада напризволяще. Житель села бачив, як вони вийшли із машини і попрямували в різні боки. Він думав, що їх лише двоє. Одразу не побачив, що у машині є третя людина. Скло у машині тоноване, Владислав не сидів, а лежав на задньому сидінні, тому свідок побачив його лише через деякий час, коли знову підійшов до машини. Тоді він викликав “швидку”. Невідомо, скільки часу наш син пролежав у авто, але коли приїхали медики, було вже запізно. Медексперт сказав мені, що смерть мого сина не була миттєвою, його можна було врятувати, якщо б вчасно була надана допомога. Не розумію, чому Олег кинув мого сина вмирати і не викликав допомогу? Я вже потім запитала у нього: “Чому ти так вчинив? Хіба ж Влад би тебе покинув, якби з тобою таке сталося?” Він відповів: “Ні, Влад би не покинув”. Олег так і не зміг мені пояснити, куди і для чого вони їхали…
– Олег – військовий, переніс поранення та складну операцію, і мій син весь час відвідував та підтримував його, – говорить батько Владислава – Володимир. – Як Олег міг покинути смертельно пораненого Влада, не уявляю. Це назавжди залишиться на його совісті. Що стосується водія, який винен у аварії, нехай слідчі розставлять всі крапки над “і”, а суд винесе справедливе рішення згідно закону. Водій повинен відповісти за скоєне, хоча нашого сина вже не повернеш…
“Влад не боявся у складних ситуаціях захистити тих, хто цього потребує”
Владислав жив у будинку разом із батьками, і тепер тут кожна річ боляче нагадує про нього.
– Коли я приходила з роботи, син мені погріє обід, зварить кави, – згадує пані Тетяна, не в силах стримувати сльози. – Я завжди відчувала його теплоту і турботу. Він умів і любив готувати. У дворі часто робив шашлики, міг смачно маринувати рибу. А ще він дуже любив квіти і дарував мені великі яскраві букети. Взагалі Влад був дуже самостійний. Ще з юних років сам заробляв кишенькові гроші, не соромився будь-якої роботи. Потім закінчив Поліський національний університет за спеціальністю “Садівництво-виноградорство”. Проходив практику у Німеччині, а потім їздив на заробітки у Німеччину та Норвегію. Там він збирав полуницю, помідори, словом, займався сільськогосподарською працею за своєю спеціальністю. Він завжди був життєрадісним і активним. У Хорошеві його усі знали, бо він часто допомагав людям. Я не знаю, де взяти сили для подальшого життя, але маю жити заради донечки, яка вчиться у восьмому класі.
Ось що розповів друг Владислава – Євгеній Свіжевський:
– Влад завжди тримав своє слово. Щоб не пообіцяв, завжди виконає. Був дуже веселий, оптимістичний, комунікабельний, душа компанії. До кожної людини умів знайти підхід та підняти настрій. У нього було гостре почуття справедливості. Він не боявся у складних ситуаціях захистити тих, хто цього потребує.
В учнівському самоврядуванні Влад був обраний прем’єр-міністром
Журналістка завітала у Хорошівський ліцей, який Владислав закінчив у 2018 році. Валентина Шевчук – заступник директора з виховної роботи, згадує наступне: “Влад був активним у шкільному житті, у самоврядуванні, у позакласних заходах, і не тільки він, а і його друзі-однокласники. Це була справжня команда учнів та учениць 11-х класів, яка виступала, співала, танцювала. Влад мав гарні здібності декламатора та ведучого, через це йому доручали вести багато заходів. Ми з командою учнів (у тому числі Владиславом) їздили на Всеукраїнський фестиваль “Українська паляниця”, де була здобута перемога. Влад висував свою кандидатуру на посаду президента ліцею (мова йде про учнівське самоврядування нашого ліцею) і посів 2 місце, тобто став прем’єр-міністром. Випуски шкільної газети зберігають фото із концерту до Дня вчителя. На них у колі друзів – веселий, впевнений у собі юнак, з темно-червоним метеликом на комірці сорочки…
Вічна пам’ять тобі, Владе…»
* * *
Досудове розслідування триває за ч. 1 ст. 135 (Залишення в небезпеці) КК України та ч. 3 ст. 286-1 (Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння) КК України.
За процесуального керівництва Житомирської обласної прокуратури 26-річному водію, який спричинив смертельне ДТП у Хорошівській громаді і покинув місце події, повідомлено про підозру та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою без права внесення застави. Чоловікові може загрожувати позбавлення волі на строк від п’яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п’яти до десяти років.
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
