Крик душі

У день початку війни у житомирському магазині щогодини підвищували ціну на мʼясо

Не минуло й  півдоби  від  початку московсько- кацапського вторгнення в Україну, а у Житомирі вже  стільки  подій , новин, емоцій і … здивувань.

Звісно ж,  обстріл Озерного зчинив неабиякий  переполох, але  щоб до паніки дійшло, то цього не було.  Народ вже  ближче до дев’ятої ранку кинувся  до банкоматів і в магазини. Люди купували  продуктів з розрахунку «хоча б  на  тиждень». Першим  дефіцитом  став  хліб.  Знову ж таки, зі  зрозумілих причин,  як  найдоступніший продукт. Щоправда «доступність» хлібних виробів  дуже  швидко  завершилася,  бо вже о другій годині пополудні  хліба у  житомирських маркетах і  кіосках  вже  не  було.  Як буде  надалі,  побачимо, хоча  продавчині у  більшості  торговельних «точок» ще  чекають на вечірній  завіз хлібо – булочних виробів.

Інша справа   – м’ясо,  яйця,  крупи і  напої.  Попри попит і  майже трикратні  збільшення  обсягів продажу,  усі  товарні «групи» встояли  під напором  стурбованого  війною народу. Поки що у магазинах все  є,  окрім .. хліба.  Але  хліб точно підвезуть.

Проте є інші  речі, які  викликають у  народу не тільки  здивування,  але ще більше – обурення. У магазині із чарівно – аграрною назвою «Подільський фермер” ( розташований у комплексі «Сімейний» на  розі вулиць  Корольова – Вітрука) продавчині  дивували покупців  щогодинною зміною ціни на  деякі м’ясні вироби.

Звісно ж,  зміна ціни відбувалася у  бік її підвищення.

На  запитання, чим викликані  такі  галопуючі скачки на «цінниках» курячого стегенця,  дівчатка  за прилавком  відповідають трохи дивакуватою реплікою : «А мені  на комп’ютері зараз прийшла  така ціна!»

Насправді подібна ситуація  дуже  нагадує тактику  базарниг бариг, які  зазвичай у часи  всезагальної скрути,  намагалися  нажитися  на чому  завгодно. Ось так  давно призабуте  гасло «Кому війна, а кому  – мати  рідна!»  знову  ожило, як  тільки  у Житомирі  «запахло» порохом  І …війною. Так  що  влада міста,  з огляду  на  запроваджений військовий стан,  могла б трохи  рішучіше,  суворіше і  завзятіше  контролювати роботу усіх закладів,  які  забезпечують життєдіяльність населення міста. У  тому числі і  найпершим  чином  – продуктових магазинів і кіосків,  бо саме  у цій «номінації» під час   військових загострень найпершими  зявляються  печально відомі  мародери.

Сидір Ковпак

Схожі матеріали