Не минуло й півдоби від початку московсько- кацапського вторгнення в Україну, а у Житомирі вже стільки подій , новин, емоцій і … здивувань.
Звісно ж, обстріл Озерного зчинив неабиякий переполох, але щоб до паніки дійшло, то цього не було. Народ вже ближче до дев’ятої ранку кинувся до банкоматів і в магазини. Люди купували продуктів з розрахунку «хоча б на тиждень». Першим дефіцитом став хліб. Знову ж таки, зі зрозумілих причин, як найдоступніший продукт. Щоправда «доступність» хлібних виробів дуже швидко завершилася, бо вже о другій годині пополудні хліба у житомирських маркетах і кіосках вже не було. Як буде надалі, побачимо, хоча продавчині у більшості торговельних «точок» ще чекають на вечірній завіз хлібо – булочних виробів.
Інша справа – м’ясо, яйця, крупи і напої. Попри попит і майже трикратні збільшення обсягів продажу, усі товарні «групи» встояли під напором стурбованого війною народу. Поки що у магазинах все є, окрім .. хліба. Але хліб точно підвезуть.
Проте є інші речі, які викликають у народу не тільки здивування, але ще більше – обурення. У магазині із чарівно – аграрною назвою «Подільський фермер” ( розташований у комплексі «Сімейний» на розі вулиць Корольова – Вітрука) продавчині дивували покупців щогодинною зміною ціни на деякі м’ясні вироби.
Звісно ж, зміна ціни відбувалася у бік її підвищення.
На запитання, чим викликані такі галопуючі скачки на «цінниках» курячого стегенця, дівчатка за прилавком відповідають трохи дивакуватою реплікою : «А мені на комп’ютері зараз прийшла така ціна!»
Насправді подібна ситуація дуже нагадує тактику базарниг бариг, які зазвичай у часи всезагальної скрути, намагалися нажитися на чому завгодно. Ось так давно призабуте гасло «Кому війна, а кому – мати рідна!» знову ожило, як тільки у Житомирі «запахло» порохом І …війною. Так що влада міста, з огляду на запроваджений військовий стан, могла б трохи рішучіше, суворіше і завзятіше контролювати роботу усіх закладів, які забезпечують життєдіяльність населення міста. У тому числі і найпершим чином – продуктових магазинів і кіосків, бо саме у цій «номінації» під час військових загострень найпершими зявляються печально відомі мародери.
Сидір Ковпак