Мешканці села Березина Глибочицької громади 19 грудня перекрили автотрасу Київ-Чоп, щоб привернути увагу до своєї біди – майже 6 місяців(!) люди чекають на компенсацію від держави за пошкоджені та зруйновані будинки через вибухи 2 липня 2025 року.
Нагадаємо, що у той день потужні вибухи на місцевому підприємстві з виготовлення вибухових речовин практично зруйнували все село, АЗС та підприємства, які знаходились поряд. Тоді дві людини загинуло та більше 80 отримали поранення. Глибочицька сільрада допомогла постраждалим будівельними матеріалами та виплатила матеріальну допомогу, а ще офіційно звернулась до начальника Житомирської обласної військової адміністрації Віталія Бунечка з проханням виділити кошти з резервного фонду. Обласна влада, своєю чергою, переадресувала запит до Кабінету Міністрів України, який на засіданні уряду мав прийняти рішення про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету. Обласна влада запевнила мешканців села, що контролює процес.
Але минуло майже півроку, і ситуація не змінилась. Неможливо уявити стан людей, які через вибухи втратили все, що у них було: будинок, машини, всі речі, документи, гроші… Як виживати? Куди іти з дітьми та старими? Від влади були пропозиції тимчасово житла, зокрема у старих хатах сусідніх сіл, але умови життя там не з кращих. Гроші на те, щоб самим винаймати житло, влада не пропонувала. Люди чекали доволі довго, а потім вирішили діяти рішуче – 19 грудня о 12 годині дня перекрити рух транспорту на жвавому автошляху.
На акцію приїхав начальник Житомирської ОВА Віталій Бунечко і просив людей розійтися, мовляв, що через годину почнеться засідання Уряду, де будуть виділені кошти. Але люди були невблаганні і продовжили акцію. Нарешті о 13:40 Віталій Бунечко повідомив, що рішення про виділення коштів для компенсації прийняте: він при людях поговорив по телефону з Міністром розвитку громад та територій України Олексієм Кулебою, і той підтвердив факт виділення коштів. Тільки після цього мешканці почали розходитися. Людей запевнили, що гроші мають прийти впродовж тижня.
Пізніше на своїй сторінці у Фейсбуці Віталій Бунечко написав наступне: “Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про реалізацію пропозиції Житомирської обласної військової адміністрації та виділення 147 млн. грн. з Резервного фонду Державного бюджету на виплату компенсацій мешканцям села Березина, чиї домівки були пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайної події 2 липня 2025 року. Крім того, Житомирська обласна військова адміністрація спрямовує додатково 90 млн. грн. коштів обласного бюджету для забезпечення компенсації збитків відповідно до висновків уповноваженої експертної організації. Усі кошти будуть передані до бюджету Глибочицької територіальної громади.
Виплати здійснюватимуться органами місцевого самоврядування безпосередньо на банківські рахунки постраждалих мешканців, зазначені у поданих заявах. Тож тепер саме від дій Глибочицької сільської ради залежить, як швидко кошти надійдуть на рахунки жителів села Березина.
Загалом надійшла 301 заява на отримання компенсації: 47 домогосподарств зазнали повного руйнування, ще 190 житлових будинків потребують відновлення”.
“Ми залишились у розвалинах, бо нікуди було піти”
Село Березина досі нагадує кадри з фільму жахів: всюди розтрощені будинки, зруйновані сараї, хліви, огорожі. Частина жителів вимушені були переїхати до родичів та знайомих, хтось орендує житло у Житомирі. А тим, кому просто нікуди було дітися, самотужки намагаються облаштуватися у своїх розвалинах, адже треба якось пережити зиму. Деякі сім’ї намагаються відбудувати свої будинки, але це дуже великі кошти – де їх взяти?
Журналістка “Суботи” поговорила з мешканцями Березини про те, як вони виживають.
– Моя сім’я залишилась живою тільки тому, що за п’ять хвилин до вибухів ми вийшли на вулицю, – розповідає Ольга Кейн. – Вибухова хвиля просто знесла другий поверх нашого будинку, а від першого залишилась тільки половина. Наші авто були розтрощені вибухом і не підлягають відновленню. Тоді все село накрило землею, вогнем та чорним димом. Не було видно, куди бігти. Це був справжній шок. І цей шок продовжується досі, адже ми залишились у своїх розвалинах, бо нам нікуди піти. Всі ці місяці ми намагаємось самотужки відбудувати свій будинок, але грошей немає, ми доведені до відчаю.
Після вибухів ми писали про свою біду у соцмережі, люди відгукувались і висилали нам гроші. Глибочицька сільська рада виділила 5 мільйонів гривень, які розподілила серед мешканців села: кожній людині по 5 тисяч гривень на лікування і по 20 тисяч гривень кожному домогосподарству. І це поки все! Згодом сільрада виділила ще 7 мільйонів гривень, але їх ще не розподіляли. При цьому наша сім’я вже витратила приблизно 35 тисяч доларів на будівничі матеріали та відбудову будинку! Звісно, знайшлися небайдужі люди, які допомагали, чим могли. Ми дуже вдячні благодійному фонду “Карітас-Житомир”, завдяки якому поставили вхідні двері, а Церква “Компас” дала гроші на те, щоб відновити дах та поставити гараж. У мене був бізнес по вирощуванню та продажу рослин, але для розвитку бізнесу потрібні чималі гроші, яких у мене тепер немає. Ми вже заборгували величезну суму грошей знайомим та родичам і дуже розраховуємо на грошову компенсацію від держави, щоб віддати людям борги.
“Згоріло все, що будував більше 20 років”
– У мене згоріло все, що я будував більше 20 років, – говорить житель села Ігор Мордалевич. – І будинок і майстерня, де я ремонтував та відновлював мотоцикли, у тому числі для ЗСУ. Наші авто теж згоріли, як і всі речі та документи. Завдяки допомозі церкви з села Рея, ми якось відбудовуємо майстерню та плануємо там зробити маленьку кімнатку, щоб було де жити. А потім плануємо відбудувати наш будинок. Зараз на його місці гола земля. Але для цього нам потрібні шалені кошти. Ми вже заборгували більше 100 тисяч гривень. Дуже чекаємо на виплату компенсації від держави. Зараз ми з дружиною і донькою живемо в Житомирі у кімнаті, яку надали наші друзі, платимо лише за комунальні послуги, але це тільки тимчасове перебування. Схожа ситуація у більшості наших сусідів. Кожен пристосовується, як може. Залишитись в один момент без даху над головою, особливо пенсіонерам – жахливо. Не всі витримують таке випробування, адже люди будували свої хати десятки років, деякі – все своє життя. Один літній чоловік після трагедії вкоротив собі віку, мабуть, просто не витримала психіка. Ще одну стареньку бабусю “швидка” забрала прямо із понівеченого будинку. Після лікування у стаціонарі онуки привезли бабусю до себе, але вона постійно просилася додому і невдовзі померла. Серце не витримало. Таких історій чимало.
“Самі облаштували дві кімнатки у розтрощеній хаті”
– У нас вся хата розтрощена, – розповідає ще одна мешканка села Марія Мороз. – Після вибуху до мене прийшли правнучки, і на одну із них впала стеля. Взагалі члени комісії, які оцінювали збитки, сказали нам, що наш будинок піде на знос. Але нам десь потрібно жити… Тому мої сини, які зараз воюють, приїхали у відпустку та облаштували у аварійному будинку дві кімнатки, щоб можна було тимчасово перебувати. І ми якось живемо. Поки отримали лише 20 тисяч гривень від сільради, як і всі інші. Дуже чекаємо на виплати від держави.
– Під час вибуху я отримала закриту черепно-мозкову травму, струс мозку, забій грудної клітини та зламані пальці на руці, – ділиться Наталія Зайченко. – Все тіло було в уламках скла. Швидка забрала мене у лікарню. У нашому будинку вибуховою хвилею повністю знесло дах, і коли пішов дощ, все, що залишилось від будинку, просто затопило. Для нас це була дуже страшна ніч. Тоді ми зрозуміли, що потрібно негайно робити дах. Всі гроші, які ми збирали на машину, пішли на новий дах – витратили більше 400 тисяч гривень. Боргів у нас теж вистачає. Будинок весь понівечений, стіни у великих тріщинах, словом, потрібно ще дуже багато зробити, щоб його відновити, а грошей немає. Дуже страшно залишитись на старості ні з чим…
Невже чиновникам потрібно було дочекатися, коли у змучених людей лусне терпіння, і вони почнуть перекривати трасу стратегічного значення? Зрозуміло, що чиновники весь цей час жили у комфортних умовах і, мабуть, просто не замислювались, яку ціну платять мешканці села за кожний прожитий день без свого даху над головою…
Жителі Березина завершили акцію, але попередили: якщо коштів не буде впродовж тижня, то знову перекриють трасу. На це Віталій Бунечко відповів, що вийде на акцію разом з ними. Побачимо…
Джерело: Народний тижневик “Субота”
Автор: Сніжана Смирнова
