12 лютого у Музеї історії міста Бердичів відкрилася мандрівна експозиція робіт полеглого воїна і митця Олега Дробоцького, який загинув під Бахмутом у 2023 році. Як повідомляють журналісти Субота Онлайн, виставка вже побувала більш ніж у 20 містах України, Канаді та Ізраїлі.
12 лютого у Музеї історії міста Бердичів відкрилася посмертна мандрівна виставка “Фарби дихають війною”. Ці картини малював воїн. Стрілець-санітар Олег Дробоцький з позивним “Художник”.
Як повідомляють журналісти Субота Онлайн з посиланням на Суспільне Житомир, експозиція вже побувала більш ніж у 20 містах України, а також у Канаді та Ізраїлі. До Бердичева вона прибула з Сум. Оглянути роботи можна буде до 8 березня.
Олег Дробоцький народився у селі Вербовець Тернопільської області. Малювати почав змалку. Закінчив Львівську національну академію мистецтв. Ще студентом волонтерив на фронті, знімав світлини. Після навчання підписав контракт із ЗСУ.
Служив у 67-й окремій механізованій бригаді. 6 березня 2023 року загинув під час артилерійського обстрілу поблизу Оріхово-Василівки на Донеччині. Йому було 26. Посмертно нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня.
На картинах — біль. Страх. Втрата. Він малював війну такою, якою бачив її в окопах. Без романтизації. Без прикрас. Червоний, зелений, чорний — кольори, якими він описував пекло.
“Коли ми почали виймати роботи одну за одною, стало зрозуміло, що це трагедія”, — говорить директорка Музею історії міста Бердичева Наталія Захарчук. Вона зізналася: таких важких виставок у них ще не було.
За словом Захарчук, Олег був позитивною та життєрадісною людиною. Спокійним і мовчазним. Емоції виношував у собі. І вихід знаходив один — картина.
За місяць до загибелі Олег написав текст про те, що бачив на війні: “На горизонті починав появлятися кривавий червоний місяць. Його зараз бачать тисячі пар очей, окрім моїх. Для когось цей кривавий місяць буде останнім, що вони побачать”.
Виставку створили батьки воїна та волонтери. Вони вірять: людина живе стільки, скільки її пам’ятають. Кожна експозиція, кожен глядач — продовження життя молодого художника, який віддав життя за Україну.
Житомирщина знає ціну втрат. Нещодавно ми писали, як Житомир провів в останню путь свого Героя, а Бердичівщина попрощалася з полеглим захисником Сергієм Юхимчуком.
Відвідувачка виставки Дарина, сама художниця, каже: роботи Олега справляють сильне емоційне враження. “Тут представлені досить цікаві роботи, вони виражають глибокі емоції, важкі емоції”.
Батько бійця Ігор Дробоцький розповідав раніше: перші роботи сина були у сіро-чорних кольорах. Під час повномасштабного вторгнення, коли Олег служив у 67-й бригаді, він творив у червоних та зелених відтінках. “А інші картини — це реальні сюжети війни. Був якийсь приліт — і от вам сюжет”.
Найвідоміша картина Олега — “Крик”. За його життя вона вже встигла побувати на виставках у Тель-Авіві і Чикаго.
Наталія Захарчук каже: хоча Олег не мав прямого стосунку до Бердичева, кожен воїн — наш. “Кожен із них носив у собі те, що ми бачимо в цих картинах”.
Житомирський регіон пишається своїми культурними досягненнями — від історичної справедливості щодо найдавнішої будівлі Житомира до арт-пленерів просто неба. Але ця виставка — особлива. Вона про те, що не має часу застаріти.
