Важкий день для громади, коли державні символи мужності замінюють присутність рідної людини. Сьогодні, 18 лютого, у сесійній залі Бердичівської міської ради замість звичних робочих дискусій панувала тиша, перервана лише словами вдячності та болю.
Як повідомляє Субота Онлайн, п’ятьом родинам полеглих захисників передали державні нагороди. Відзнаки, присвоєні указами Президента та наказом міністра оборони, вручали міський голова Сергій Орлюк та представники військового командування.
Ціна життя — у металі відзнак
Церемонія розпочалася з хвилини мовчання. Для присутніх у залі це не просто ритуал, а нагадування про ціну, яку заплатило місто за відносну тишу в тилу. У стінах міської ради, де зазвичай вирішуються комунальні питання, сьогодні говорили про вічність.
«Дякуємо родинам загиблих за ваших синів, за ваших близьких, за той подвиг, який вони зробили. Вони дали можливість жити нам ціною свого життя. Їм вічна пам’ять і царство небесне, а вам щирі співчуття від всіх нас», — звернувся до родин Сергій Орлюк.
Кожна нагорода — це окрема історія боротьби, яка обірвалася на фронті. Цього разу Бердичів вшанував воїнів, які боронили Україну від Київщини до Курського напрямку.
Артур Мельниченко: офіцер, якого чекали 10 місяців
Родині молодшого лейтенанта Артура Мельниченка передали орден Богдана Хмельницького ІІІ ступеня. Його шлях був шляхом служіння: освіта в «ХАІ», звання капітана в Нацполіції, навчання у Житомирському військовому інституті.
У лавах 82-ї окремої десантно-штурмової бригади він виконував завдання на найскладніших ділянках. Артур загинув 24 жовтня 2024 року на Курському напрямку. Найстрашнішим випробуванням для рідних стали 10 місяців невідомості, коли офіцер вважався зниклим безвісти. Тепер Герой остаточно повернувся додому.
Артем Тетерук: будівельник, що став єгерем
Орден «За мужність» ІІІ ступеня отримала родина Артема Тетерука. Випускник школи №3 та будівельного ліцею, він змінив мирний фах муляра на зброю у червні 2025 року. Артем долучився до 71-ї окремої єгерської бригади. Його бойовий шлях був коротким, але яскравим — воїн загинув 3 вересня 2025 року на Сумщині.
Дмитро Тичний: оборона столиці
Відзнаку «Залізний хрест» передали рідним Дмитра Тичного. Його війна почалася задовго до повномасштабного вторгнення — ще у 2015 році він служив у 26-й артбригаді. Коли ворог сунув на Київ, Дмитро без вагань став на захист столиці. Загинув у боях за головне місто країни, захистивши серце України ціною власного.
Анатолій Кваша та Владислав Гуславський: герої десанту
Орденами «За мужність» ІІІ ступеня також посмертно нагороджено солдатів Анатолія Квашу та Владислава Гуславського.
- Анатолій Кваша, уродженець Ружинщини, став бердичівлянином, якого мобілізували у січні 2023-го. Навідник-оператор 82-ї ОДШБр прийняв свій останній бій 31 липня 2025 року на Покровському напрямку — одній з найгарячіших точок фронту на Донеччині.
- Владислав Гуславський, випускник 11-ї школи, служив водієм зенітно-ракетного взводу легендарної 95-ї бригади. Його життя обірвалося 8 жовтня 2025 року у стрілецькому бою на Донеччині.
У міській раді наголосили: пам’ять про кожного з цих чоловіків залишиться частиною історії громади. Але жодна нагорода не втамує біль втрати, який сьогодні знову відчули п’ять бердичівських родин.
